ЙОМУ БУЛА НЕБАЙДУЖОЮ ДОЛЯ УКРАЇНИ

10 березня виповнилось 140 років від дня народження 

єпископа УГКЦ Йосифа Боцяна

(виставка до 140 - річчя Й.Боцяна в Буській районній бібліотеці)

Народився Йосиф Боцян 10 березня 1879 р. в родині буського коваля. Лише на три роки молодший віл Іларіона Свєнціцького, він не міг не знати його з дитинства, тим більше, що мешкали обидва на Довгій стороні. Характерно, що на цьому ж передмісті був батьківський дім і Євгена Петрушевича. Початкову школу закінчив у Буську. Вже з перших класів виявив себе як здібний учень, школу закінчив з відзнакою. Йосиф  Боцян продовжив навчання в Золочівській гімназії, після закінчення якої вступив до Львівської духовної семінарії. Батько не мав можливості забезпечити повне утримання його, тому жити доводилося впроголодь. Це підірвало здоров'я семінариста. Він захворів на туберкульоз легенів і, щоб підлікуватися, змушений був на один рік перервати навчання.

Потім студіював теологію у Львові і у Відні. Після закінчення навчання Йосиф Боцян, 21 серпня 1904 р. висвячується на священика і дістає парафію у Любені Великому. Вже тоді, маючи ступінь доктора богословія, молодий священик виділявся в колах духовенства високою освіченістю і проповідницьким талантом.

 Незабаром він дістає призначення на посаду ректора духовної семінарії і на цьому становищі перебуває до початку Першої світової війни. Коли після захоплення російськими військами в кінці серпня 1914 р. Львова був заарештований і вивезений з міста митрополит Андрей Шептицький, Йосиф Боцян добровільно подався услід за ним. В Києві вони зустрілися, і митрополит 10 вересня 1914 р., таємно висвятив його на єпископа та надав йому Луцьку єпархію, яку він в силу історичних обставин ніколи так і не посів. Йосифа Боцяна він високо цінив і покладав на нього великі надії. З Києва нововисвячений владика повернувся до Львова. Але там незабаром і його арештують та вивозять в Сибір. На засланні він пробув до падіння царату в лютому 1917 р. Дочекавшись визволення, повернувся в Галичину і продовжував працю в духовній семінарії. Для вихованців її саме він організував курс краєзнавства і церковної археології, який вів Іларіон Свєнціцький. Налагодженню такою співпраці сприяло їх давнє, ще з Буська знайомство. Незважаючи на слабке здоров'я, яке ще більше було підірване сибірським засланням, доктор Боцян веде активне громадське життя, співпрацює в таких періодичних виданнях, як "Нива", "Богослов", в яких друкує популярні матеріали з їсторії церкви, займається науковою роботою. В своїх проповідях, виступах під час проведення різних громадських заходів у перші роки польської окупації Західної України він вселяє слухачам віру в краще майбутнє.

В 1922 р. Й.Боцян здійснив поїздку до Австрії, де зустрічався з українськими емігрантами. Тоді ж він побував у Чехо-Словаччині, відвідав там залишки війська Українсько Галицької Армії, перед якими виступив з патріотичною промовою. За відданість українській справі польський окупаційний режим чинив усякі перешкоди його діяльності. Він не допустив єпископа до посідання Луцької катедри.

 В 1925 р. митрополит Андрей Шептицький іменував його Львівським єпископом-помічником, а згодом ще й архіпресвітером  Львівськоі капітули. Вже тяжко хворий, він продовжував підтримувати контакти з громадськими організаціями. Незадовго до смерті ця ніколи не байдужа до долі свого народу людина посвятила будинок читальні "Просвіти" на Личаківському передмісті у Львові і звернулася до просвітян із закликом наполегливо працювати, щоб прискорити час національно-державного воскресіння українського народу. Помер Йосиф Боцян 21 листопада 1926 р. в приміщенні львівської духовної семінарії. Наступного дня, після обіду, тіло його було перенесене до архікафедральної церкви св.Юра. 23 листопада відбувся похорон, в якому взяв участь митрополит Андрей Шептицький. Похований єпископ Йосиф Боцян на Янівському цвинтарі у Львові. Вже під завершення будівництва в Буську міської церкви св.Миколая в тридцятих роках за порадою Шептицького у її підвалі було споруджено крипту для перезахоронення тлінних останків єпископа Боцяна. Та війна, а потім і підбольшевицька дійсність перешкодили цьому перезахороненню.

ХУДОЖНЯ СПАДЩИНА ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ШЕВЧЕНКІВСЬКІ ДНІ

Завершальним  акордом  до Тижня заходів, присвячених 205 – річчю від дня народження Т.Г.Шевченка, стала мистецька мандрівка у художню спадщину Шевченка – маляра, яку разом з учнями 7 – их, 8 - их, та 9-их класів Куткірської ЗОШ, вчителем  української мови і літератури Ольгою Ковальчук та завучем школи Валентиною Яворською  здійснила бібліотекар Куткірської сільської бібліотеки Галина Ковальчук. Вона відбулася 7 березня.

Під час заходу бібліотекар розповіла про стилі та напрямки художньої творчості Шевченка. Відомо, що художник досконало володів різними жанрами і різною технікою. Він проявив себе як художник-живописець, офортист, майстер рисунка, акварелі, сепії, проте за життя найбільше був поцінований як майстер гравюри. Йому навіть було присвоєно звання академіка гравюри. Образотворча спадщина Шевченка дуже велика: нині відомо понад 1000 портретів, пейзажів, історичних, міфологічних та жанрових композицій. Він зробив великий внесок у розвиток побутового жанру і став його основоположником в українському мистецтві.

Г.Ковальчук, бібліотекар Куткірської бібліотеки - філії

ГРАНІ ТАЛАНТУ ВЕЛИКОГО КОБЗАРЯ

ШЕВЧЕНКІВСЬКІ ДНІ

6 березня в Олеській селищній бібліотеці відбулася літературна година «Грані таланту Великого Кобзаря», організована активістами до 205 – их уродин Тараса Шевченка. Багатогранність таланту Тараса Шевченка вбачається як у його поетичній спадщині, яка є актуальною і сьогодні, в ХХІ столітті, так і у його геніальній творчості художника. Марія Карпій, бібліотекар Олеської книгозбірні, виступила перед присутніми із розвідкою «Поема Шевченка «Сон» - перший  в українській літературі твір політичної сатири». Вона написана 175 років тому, в 1844 році, а ніби про сьогодення.

 Уривок з поеми «Сон» прочитала директор НД с. Циків Ірина Нестер.

Жіноча вокальна група з числа учасників заходу виконала пісні на вірші Т.Шевченка «Така її доля», «По діброві вітер виє», «Садок вишневий коло хати», «Зоре моя вечірняя» та духовну заповідь усім українцям – невмирущий «Заповіт».

І.Нестер, директор Народного дому с.Циків

ДІТЯМ - ПРО "ШЕВЧЕНКОВУ ПОСВЯТУ" ВАСИЛЯ ПИЛИП'ЮКА

У КУТКОРІ ТРИВАЮТЬ ЗАХОДИ, ПРИСВЯЧЕНІ 205 - им РОКОВИНАМ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

У 2014 році до 200 – ліття Тараса Шевченка український фотомитець, лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка Василь Пилип’юк видав фотоальбом із серії «Постаті»  «Шевченкова посвята». Ця книга про українського генія і його священну землю стала особливою й для самого митця. «Я не хотів, щоб це був краєзнавчий нарис, - розповідав він в одному з інтерв’ю. - У кабінеті рідкісної книги я просидів три доби. І збагнув: треба відшукати ті місця, які малював великий Тарас. Їхати в Литву, Казахстан і Росію вже не було часу, і я вирішив зробити фотоальбом на тему «Шевченко і Україна». Відзняв 69 репродукцій, видрукував їх і поїхав із ними в український світ – дорогами, де він малював, ходив, де зустрічався із земляками». Все побачене зірким оком фотохудожника було не тільки зафіксоване його фотокамерою , але й пережито серцем. Тому альбом «Шевченкова посвята» по праву вважають  центральним у творчості  Василя Пилип’юка та було названо масштабним творчо - епічним полотном, присвяченим українському генію Т.Шевченку.

Цікаву подорож Шевченківськими місцями, використавши мистецький альбом Василя Пилип'юка, здійснила для учнів 5 - 6 - их класів Куткірської ЗОШ бібліотекар сільської книгозбірні Галина Ковальчук.

Л.Вовк, зав. методичного відділу Буської ЦРБ

ПОЕТИЧНИЙ СВІТ ШЕВЧЕНКА ОЧИМА КАРАФФИ - КОРБУТ

Сьогодні учні 7 – 8 класів Куткірської ЗОШ відвідали музей Софії Караффи – Корбут в рідному селі, а також сільську бібліотеку. Під час екскурсії бібліотекар Галина Ковальчук розповіла дітям про творчість українського генія – Тараса Шевченка, ознайомила їх із виставкою, розгорнутою в бібліотеці  до 205 – ої річниці видатного поета.

У музеї Караффи – Корбут, який знаходиться поруч з бібліотекою, школярі довідалися про те, що відома художниця ілюструвала Шевченкового «Кобзаря», а також оглянули репродукції ілюстрацій до нього.

Л.Вовк, зав. методичного відділу Буської ЦРБ