28 листопада вшановуватимемо пам’ять мільйонів українців, котрих було замордовано голодом за часів радянського тоталітарного режиму. У ХХ столітті українці пережили три голодомори: 1921-1923рр., 1932-1933рр. та 1946-1947рр. Наймасштабнішим був голодомор 1932-1933рр., під час якого, за офіційними підрахунками, загинули від 7 до 12 мільйонів українців.
Голодомор – глибока демографічна і духовна рана, яка
нестерпним болем пронизує пам’ять його очевидців і жертв. Українців позбавляли
Батьківщини, мови, винищували родовід, обкрадали духовно, морили голодом,
вбивали і примушували мовчати. Про передумови, причини та наслідки цієї
загальноукраїнської трагедії розповіла завідувач відділу обслуговування Буської
ЦРБ імені Івана Котляревського Людмила Михалюк під час години-реквієму «Запали
свічу пам’яті», яка відбулася сьогодні у стінах бібліотеки.
Завідувач сектору культури, молоді та спорту Буської РДА Людмила Ціхоцька поділилася спогадами про участь у зборі свідчень очевидців, вихідців із східних та південних теренів України, яким вдалося врятуватися від голодної смерті і які зараз проживають у Буському районі.
Працівники Буської районної книгозбірні оформили книжкову виставку «Жнива скорботи», яка висвітлює трагічні події Голодомору, містить документи та свідчення й одкровення людей, яким вдалося пережити пекло геноциду.
У передмові до книги «Голод 1946-1947 рр. в Україні: колективна пам’ять» упорядник і автор деяких розділів влучно зазначив: «Хай не лякають читача розміри фоліанта у 1200 сторінок. Це лише крапля з океану болі, страждань, трагедій нашого народу. І ніхто з ворогів у багатовіковій історії України не заподіяв їй стільки зла і біди, ран, як сусідня ординська московія, яку ми, осліплені, забамбулені її ідеологічним дурманом, довго іменували «старшим братом». А справжню «любов» він виявив вже при незалежній Україні, підло всадивши їй у спину ніж».
Немає коментарів:
Дописати коментар