Сьогодні виповнюється 150 років видатному музейнику, мистецтвознацю, уродженцю Буська Іларіону Свєнціцькому.
У великому списку видатних людей Бущини одне з перших місць належить Іларіону Свєнціцькому. Іларіон Свєнціцький народився 7 квітня 1876 р у м. Буську в сім’ї народного вчителя Семена Свєнціцького, який був справжнім просвітителем селянства. Першою сходиною до храму знань були українська академічна гімназія у Львові та математично - філософський факультет Львівського університету, продовжив навчання як вільний слухач історико-філологічного факультету Петербурзького університету та Археологічного інституту в Петербурзі. Лінгвістичну освіту поглибив у Відні під керівництвом В. Ягіча, захистив докторську дисертацію.
З 1905 по 1952 рр. — директор Національного музею у Львові (у 1939 -1990 рр. — Державний музей українського мистецтва).
З 1913 р. – приват - доцент кафедри слов'янської філології Львівського університету.
У 1921 – 1925 рр. — викладав в Українському таємному університеті у Львові.
З 1939 по 1941 р. – доцент кафедри слов’янської філології ЛДУ ім.І.Франка
У 1944 - 1950рр. — завідувач кафедри слов‘янської філології Львівського університету.
З 1944р. — завідувач Львівського відділу Інституту мовознавства, який 1951 року ввійшов до структури Інституту суспільних наук.
Вклад, який І.Свєнціцький зробив в українську науку, освіту і культуру, є надзвичайно вагомим і плідним. Вчений - енциклопедист, широко відомий у наукових та мистецьких колах Європи, І.Свєнціцький залишив велику і різносторонню спадщину як філолог, мистецтвознавець, історик. У своїх численних роботах вчений глибоко і ґрунтовно досліджував актуальні питання філології, славістики, фольклористики, етнографії, музейної справи. Як видавець, редактор та публіцист, І.Свєнціцький був видатним організатором культурного життя в Україні і, зокрема, в Галичині.
І.Свєнціцький немало зробив на ниві народної освіти. Він був одним із провідних вчених-філологів в Україні і, як професор Львівського університету, виховав велику когорту молодих спеціалістів, заклав відому школу львівської славістики.
Але найбільш відомий для нас І.Свєнціцький як видатний мистецтвознавець і знавець музейної справи. Сорок сім років І.Свєнціцький був директором Національного музею у Львові. Одна з найбільших його заслуг – активні розшуки витворів українського мистецтва. Завдяки постійним пошукам Свєнціцького та його колег у музеї сформувались унікальні збірки рукописів і стародруків давнього українського малярства, декоративної різьби, графіки й народного мистецтва, предметів давньоруського періоду. Національний музей у Львові, який він створив, за час його директорування став найзначнішим музейним закладом Галичини й одним із провідних осередків культури в цілій Україні.
Помер І. Свєнціцький 18 вересня 1956 року. Похований у Львові на Личаківському цвинтарі.
