"ТИ ДО НАС ВЕРТАЄШСЯ ПІСНЯМИ..."

 

6 липня 1937 року у Львові народилась Іванка Мигаль, відома українсько – канадська оперна співачка, солістка Канадської опери та Метрополітен – опера в Нью – Йорку. Її талант і голос (мецо-сопрано) у поєднанні з вишуканою красою завоювали чимало симпатій в Північній Америці, а її серце та душа належали Україні.

                           

Дитячі року Іванки минули в нашому древньому Буську, де її батько Григорій і мати Марія учителювали. Вона змалку виростала в музичній атмосфері. Батько - студент Львівської Музичної Консерваторії, скрипаль і диригент хорів учительської семінарії в Сокалі – кожного дня годинами грав на скрипці. Мати, укладаючи доню до сну, часто співала їй колискові пісні. Її улюбленою була народна пісня в обробці Василя Барвінського «Ой ходить сон біля вікон». Слухаючи спів матері, Іванка легко переймала мотиви пісень.  Влітку 1940 року Іванка вже була солісткою в дитячому хорі садочка Сестер Служебниць. На жаль, через війну  сім’я Мигалів  змушена була покинути батьківщину. У 1944 році, опинившись з батьками в Німеччині, дівчина закінчила в таборі переміщених осіб у Ляндсгуті початкову школу, а далі пройшла ще й три класи гімназії. У 1949 році родина Мигалів виїхала з Німеччини в Канаду – спершу до Едмонтону, а потім до Тандер Бей, провінція Онтаріо.

У 1957 р. молода співачка виступила разом з популярним ансамблем Леслі Белл Сінгерс на Національній виставці в Торонто, що зробило її впізнаваною та дало початок її концертній діяльності. Вона виступала з сольними концертами, на телебаченні та радіо, гастролювала по великих американських містах, де її чудово приймала публіка, зокрема в Нью-Йорку, Чикаго, Детройті, Філадельфії.У цьому ж році році після участі в конкурсі до «Метрополітен-опера» її зараховують до числа студійців і призначають стипендію Лукреції Борі, як особливо перспективної виконавиці. У 1967- 1969 роках виступала з Метрополітальним оперним студіо в турне по США та Канаді, а у 1969 – 1973 роках — з Метрополітальною оперною компанією, відтак у Маямській опері.

Дебют Іванки Мигаль відбувся 19 січня 1970 року – в опері Моцарта «Чарівна флейта». Протягом того сезону та наступних вона виконала 11 партій в операх «Ернані», «Мадам Батерфляй», «Парсіфаль», «Ріголетто», «Фауст», «Тоска», інших класичних постановках.

Її голос полонив американський та європейський континенти. Вона співала з 16 симфонічними оркестрами, виконувала твори композиторів світової величини – від Генделя до Роджерса та Гаммерштайна, вона була першою українською співачкою в артистичній трупі Метрополітен опери серед інших слов’ян.  Як  писала американська преса: «Голос Іванки Мигаль – голос чарівної жінки зоряної якості, постать і темперамент непересічної вокалістки». Попри все, оперна солістка завжди ідентифікувала себе українкою: навіть у колі українців, які забували свою рідну мову, завжди нагадувала їм про неї, спілкуючись українською, і мріяла виступати перед своїми земляками, але в ті часи це було неможливо. Її чудовий спів Україна почула лише після смерті, завдяки батькові Григорію. Іванка Мигаль жодного разу не була на рідній землі. Та успіхи на чужомовній сцені не затьмарили її національних почуттів. Будучи ще студенткою Королівської музичної консерваторії в Торонто, а згодом співачкою Нью – Йоркської  Метрополітен опери, Іванка Мигаль залюбки виступала на українських емігрантських сценах з нагоди національних свят у містах Тандер – Бей, Торонто, Вінніпег, Нью – Йорк, Чикаго, Клівленд та інших. Спонсорами її  концертів були Комітет українців Канади та Український конгресовий комітет Америки. Іванка прагнула залишити по собі добру згадку для земляків  і видала свою першу і єдину, на жаль, платівку «Українські пісні». Сюди ввійшли 15 пісень на слова Т. Шевченка, Г. Чупринки, Л. Українки, А. Малишка, В. Самійленка, виконані нею у супроводі оркестру, фортепіано, бандури, чоловічого та жіночого хорів.

Кар’єру Іванки Мигаль обірвала важка хвороба – співачка померла у розквіті сил у віці 47 років. 24 вересня 1983 року  року вона була похована в місті Тандер Бей, на цвинтарі св. Патрикія, де раніше спочила її мати.

Сьогодні у Буському краєзнавчому музеї знаходиться експо­зиція про Іванку Мигаль. Усі фотографії й особисті речі Іванки, які тепер знаходяться в музеї, передав батько Іванни Григорій Мигаль (через краєзнавицю Людмилу Ціхоцьку, яка листувалась із ним). Був час, коли  в Буську проводили фестивалі пам’яті Іванки Мигаль та творчі вечори. Це були фестивалі української пісні (авторська і традиційна класична пісня). На Буській ЗОШ №2 встановлено пам’ятну плиту, у Буську є вулиця, яка носить ім’я Іванки Мигаль.

У 2017 році до Буська завітала Надія Мигаль (Іванюта) – рідна сестра Іванки Мигаль, вчителька, громадська діячка, голова Союзу українок в Парижі. Пані Надія була щиро зворушена тим, як земляки шанують світлу пам'ять мисткині. 

Для нас же залишаються чудові пісні Іванки Мигаль та гордість за те, що можемо називатися її земляками.