БІБЛІОТЕКИ БУЩИНИ ВІДНОВЛЮЮТЬ СВОЮ РОБОТУ

Сьогодні бібліотекарі Бущини зібрались на виробничу нараду. Відбулася вона в оглядовому залі Буського РНД з дотриманням усіх застережних заходів, пов’язаних з поширенням коронавірусної інфекції. 

Захід розпочався із пам’ятних хвилин про Героїню Небесної сотні, уродженку с.Ріпнів Буського району Ольгу Буру, котрій сьогодні могло би виповнитися 34 роки. 

Під час наради також було обговорено ряд важливих питань, а саме : «Особливості роботи бібліотек Буської РЦБС в умовах карантину, пов’язаного з поширенням коронавірусної інфекції COVID – 19», «Робота з фондом документів. Методичні рекомендації щодо впровадження УДК в практику роботи бібліотек ЦБС». Приємним сюрпризом для усіх стало відзначення районною владою бібліотекаря філії с.Ракобовти Марії Смолінської  в номінації «Код нації» за вагомий внесок у збереження ти примноження національно - культурної спадщини краю.    

                                                

У виробничій нараді взяли участь голова Буської райдержадміністрації Олег Коваль, перший заступник Голови Буської РДА Богдан Гринишин, заступник голови Буської районної ради Роман Фурда, заступник голови Буської РДА Тарас Дума за завідувачка сектору культури, молоді та спорту Буської РДА Людмила Ціхоцька. Вони  коротко підсумували почуте та окреслили вимоги та нові виклики, які стоять перед бібліотечними працівниками в подальшій роботі.

ДЕКЛАРАЦІЯ ПРО ДЕРЖАВНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ УКРАЇНИ - КРОК ДО НЕЗАЛЕЖНОСТІ

16 липня  Україна відзначає 30 – річчя  прийняття  Декларації про державний суверенітет України. Того дня у 1990 році сталася знакова подія -  355 депутатів Верховної Ради Української РСР ухвалили цей важливий документ, у якому закріплювались загальнолюдські цінності та бачення майбутнього України. Декларувалось, що Українська РСР є суверенною національною державою з власним громадянством, а український народ – єдиним джерелом влади. Декларація закріплювала право на державний бюджет, свою грошову одиницю та власні Збройні сили. У декларації було вперше вжито словосполучення «українська нація» і також вперше прозвучало слово «відродження». Територія України проголошувалась недоторканною. Ухвалення Декларації про державний суверенітет стало вирішальним кроком до здобуття незалежності України. Саме з цього дня почала новий  відлік українська державотворча історія.
У Буському районному Народному домі відбулася урочистість, присвячена цій історичній події. Організували та провели захід працівники сектору культури, молоді та спорту Буської РДА спільно з працівниками Буської ЦРБ ім.І.Котляревського  . Так, директор Буської РЦБС Іванна Якимишин виступила з історичною довідкою про цю доленосну подію, а доповнили її розповідь кадри з фільму із серії «Історична правда з Вахтангом Кіпіані», який проглянули учасники заходу.  Бібліотекарі Буської ЦРБ  організували тематичну виставку «Декларація про державний суверенітет України – крок до незалежності».

Вітальні слова для бущан звучали з уст заступника голови Буської районної ради Романа Фурди та заступника голови Буської РДА Тараса Думи, а чудовим музичним обрамленням свята став спів наших чарівних дівчат  - учасниць народної вокальної формації «Надбужанки».

Життя віддане музиці

Наше місто пишається  багатьма відомими  постатями, котрі своєю працею, розумом, відвагою вписали немало сторінок у історію краю.  Серед них і Іванка Мигаль.  

         Народилася Іванка Мигаль 6 липня 1937 року. ЇЇ дитячі роки минули в Буську де її батько Григорій і мати Марія учителювали.

         Григорій Мигаль працював вчителем музики у початкових і середніх школах,  з 1939 – заступником директора Буської середньої школи, одночасно викладаючи уроки співів та української мови. Батько Іванки грав на скрипці , мати  мала гарний голос і часто співала. Вокальні здібності Іванки виявились дуже рано: вже на третьому році життя вона знала багато пісень і добре співала, була солісткою в дитячому хорі садочка Сестер Служебниць.

         Війна змінила життя родини Мигалів. У 1944р родина залишила рідну землю, переїхали до Німеччини, а в 1949 році до Канади у м. Тандер-Бей. Тут Іванка навчається у музичній школі. навчається грі на фортепіано, вокалу.

         У 20 років Іванка Мигаль стає студенткою консерваторії у Торонто, пізніше дебютує в Канадській опері. А в 1967 році після участі в конкурсі до «Метрополітен-опера» її зараховують до числа студійців і призначають стипендію Лукреції Борі, як особливо перспективної виконавиці. 

         Виснажливою працею, без спонсорів і меценатів, без зв’язків і підтримки Іванка Мигаль пробилася у чужій країні до вершин слави, ввійшла до першої десятки співаків світу.    

         Іванка Мигаль – меццо-сопрано, солістка Канадської, Нью-Йоркської Метрополітен і Маямської Опер, жінка надзвичайної вроди і таланту. Вона була першою українкою, що  успішно виступала у найпрестижнішому оперному театрі на американському континенті. А ще були концерти із провідними симфонічними оркестрами Америки.

         Дебютувала Іванка Мигаль у «Метрополітен-опера» в день Святого Водохреща – 19 січня 1970 року – в опері Моцарта «Чарівна флейта». Протягом того сезону і наступних виконала 11 партій в операх «Ернані», «Мадам Батерфляй», «Парсіфаль», «Ріголетто», «Фауст», «Тоска», інших класичних постановках.

         Справді, наш надбужанський соловейко демонструє необмежені можливості – репертуар від Баха і Генделя до Роджерса і Гамерштайна, сценічне амплуа – від жартівника Керубіно до трагічної і гордої постаті Кармен. Свідченням її артистичної слави, кар’єри водночас є численні виступи з такими корифеями світової музики, як Леопольд Стоковські, Ганс Вернер, Волтер Сускінд, Мануель Суарез, концерти у престижних залах. 

         Співала Іванка Мигаль майже всіма європейськими і слов’янськими мовами, а концерти обов’язково закінчувала українською класикою, даруючи на «біс» незвичні для публіки українські народні пісні і романси.

      В1978 році награла свою першу ( і на жаль останню) платівку „Українських пісень”.  Це  твори українських класиків у супроводі оркестру, фортепіано. Бандури, дівочого і чоловічого хорів. Ця платівка залишається цінною пам’яткою для народу, з якого вона вийшла.

     Цього року Іванці виповнилось би 83 років. На жаль, Іванки Мигаль вже немає між нами. Вона померла у розквіті сил на 46 році життя у 1983р. Але залишилась її слава, її пісні.

 Сьогодні у краєзнавчому музеї м.Буська працівники культури Бущини вшанували пам'ять Іванки Мигаль.  Завідувачка сектором культури, молоді та спорту Буської РДА Людмила Ціхоцька та бібліограф Буської ЦРБ Оксана Стецик розповіли про Іванку Мигаль, сторінки життя родини Мигалів у Буську.

ІВАН ТИКТОР - НАЙВИЗНАЧНІШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ВИДАВЕЦЬ ХХ СТОЛІТТЯ

6 липня виповнюється 124 роки від дня народження нашого земляка, уродженця Красного, почесного громадянина Буського району Івана Тиктора. Іван Тиктор - видатний український видавець  ХХ століття. Він належить до діячів, що посідають вагоме місце у новітній культурній історії України. Унікальна його роль у створенні професійних українських видавництв, у розбудові інфраструктури видавничої галузі, у практичному виробленні засад сучасної видавничої діяльності. Обравши собі за життєве кредо – робити все, що корисне для України, - він віддав видавничій справі майже 60 років життя. Іван Тиктор започаткував такі видавничі проекти, які підняли українську спільноту читачів, особливо в селі, на новий рівень усвідомлення себе як українців.  Не шкодуючи ні часу, ні сил, він дарував українському народові світло знань. Завжди і всюди, чи то на батьківській землі, чи то за її межами, Іван Тиктор ставив перед собою завдання  впливати на піднесення національної свідомості українського народу, прищеплювати любов до рідного краю,  мови, історії.

Цій непересічній особистості краяни щороку приділяють належну увагу, аби зберегти та примножити пам'ять про цю людину для наступних поколінь. Зокрема, бібліотекарями Буської ЦРБ та РДБ уже зібрано, накопичено та впорядковано низку цікавих матерілів про відомого земляка, чим внесено вагому лепту в літопис рідного краю. Чимало відомостей про Івана Тиктора вміщують вітрини  краєзнавчого  куточка – експозиції «Мій край – моя історія жива» у Буській ЦРБ ім.І.Котляревського. Тут і газетні та журнальні публікації різних років, і матеріали 7 –го форуму краєзнавців – літописців Бущини  «Феномен Івана Тиктора», і книга письменниці Оксана Думанської «Іван Тиктор: талан і талант», праця Я.Стецишина «Історія Красного», і репринтні видання І.Тиктора відомої історичної бібліотеки «Історія українського війська» та «Історія української культури» за редакцією І.Крип’якевича.

Пишучи книгу про рідне селище Красне, вчитель Ярослав Стецишин вивчав багато матеріалів про Івана Тиктора. В історико – краєзнавчому музеї Красного, який він створив, діяльність Івана Тиктора висвітлена на окремій вітрині. До 100-річчя від дня народження І. Тиктора у 1996 році в Красному було відкрито пам’ятну стелу, а у 2012 році Красненській селищній бібліотеці за ініціативи дирекції Буської РЦБС присвоєно ім’я Івана Тиктора.

Отож з черговим днем народження, видатний земляче! Пам’ятаймо своїх достойників! 

Слов’янськ та Краматорськ: день, що увійшов в історію

Вчора, 5 липня Україна відзначала 6-ту річницю визволення Слов’янська і Краматорська від російських окупантів. Ці міста і події, котрі там відбувалися упродовж квітня-липня 2014 року стали знаковими в сучасній українській історії. Адже це була перша потужна спроба Росії, після Криму,  захопити не лише територію Донеччини, але й  підготувати своєрідний плацдарм для подальшого вторгнення у Харківську, Дніпропетровську та Запорізьку області. Тривалий час українські військові  не могли дати потужної відсічі ворогові через те, що російські окупанти і місцеві сепаратисти під керівництвом кадрового офіцера російської армії Ігоря Стрєлкова (Гіркіна) цинічно прикривалися мирними жителями і з житлових кварталів Слов’янська обстрілювали позиції наших захисників з артилерійської установки «Нона» та іншої зброї. Упродовж трьох місяців українські військові поступово зачищали прилеглі до міста території від бойовиків, узявши врешті міста Слов’янськ і Краматорськ у кільце. 

У ніч на 5 липня російські терористи зі значними втратами втекли з окупованих міст, залишивши після себе заміновані  школи, лікарні, житлові масиви та купу зброї і боєприпасів російського виробництва. Ці «знахідки» , як і присутність особового складу російської армії, виявилися важливим доказом того, що саме Росія розпочала неоголошену війну проти України.  Найбільш запеклі бої точилися за краматорський військовий аеропорт та гору Карачун висотою 167 метрів, на якій знаходилася теле, - та радіовежа.  Зокрема, поблизу Карачуна 29 травня 2014 року загинув легендарний генерал-майор з Львівщини Сергій Кульчицький, що мав великий авторитет серед українських армійців. Загалом у боях за Слов’янськ і Краматорськ загинули понад 130 українських військових. За майже три місяці російської окупації у північних містах Донеччини російські терористи вбили і закатували десятки мирних жителів та українських патріотів, знищили сотні будівель.

Сьогодні, 6 липня, у приміщенні актового залу Буського народного дому відбувся захід з нагоди відзначення 6-ої річниці визволення Слов’янська і Краматорська від російських терористів, під час якого директор Буської ЦБС Іванна Якимишин виступила з історичною довідкою про ці події та ознайомила присутніх з книжковою виставкою «Слов’янськ та Краматорськ: день, що увійшов в історію». Також учасники переглянули документальний відеоролик про те як українські військові звільняли північні міста Донеччини від російських окупантів.

                                                                   
                                                 Іванна Якимишин, директор Буської ЦБС 

ОТЕЦЬ РОМАН ЧАЙКОВСЬКИЙ: ШТРИХИ ДО ПОРТРЕТА УКРАЇНСЬКОГО ПАТРІОТА

2 липня виповнюється 115 років від дня народження отця Романа Чайковського – священика УГКЦ, надзвичайно високоосвіченої людини, поета, незламного борця й патріота України, на долю якого випали важкі випробування, вчинені комуністично – радянським режимом. Упродовж сорока років священик ретельно виконував свої душпастирські обов’язки, його не зламали моральні та фізичні тортури сибірських тюрем. Через усе життя о.Роман Чайковський проніс та зберіг любов до України та її мови.

Народився Роман Чайковський у селі Перемилів Гусятинського повіту на Тернопільщині в родині священика Василя Чайковського. В 1906 році родина переїхала до села Мишкова (Тернопільщина). В 1917 році він вступив до Городенківської гімназії, в 1919 – 1920 рр. навчався у Чортківській гімназії, а з 1921 по 1925 рр. – в гімназії у Станіславові. В 1925 році вступив до Львівської духовної семінарії, навчався на філософському факультеті Львівського університету. Після висвячення служив при резиденції церкви св.Юра у Львові, потім -священиком у селі Плав’є на Сколівщині та селі Вербилівці Рогатинського району на Станіславівщині. З 1944 року входив у Провід ОУН як представник УГКЦ за рекомендацією митрополита Андрея Шептицького. 9 січня 1950 року був заарештований у Львові та засуджений до 25 років ув’язнення в таборах Мордовії. В 1956 році був звільнений з неволі та перебував на засланні разом з родиною у Хабаровському краї. В 1958 році священик разом з сім’єю повертається в Україну, але через заборону жити в Західній Україні змушений оселитися на Вінничині. В 1970 році Роман Чайковський переїхав до Буська. З того часу і до самої смерті він займався підпільною священичою діяльністю, допомагаючи настоятелю церкви св.Параскеви у Буську отцю Ярославу. Перша легальна відправа Служби Божої в оновленій церкві св.Параскеви відбулася у 1990 році. А в 1991 році отець Роман Чайковський удостоївся визнання душпастирських заслуг перед церквою актом омивання ніг у Великий четвер Блаженнішим кардиналом Мирославом Любачівським у кафедральному соборі св.Юра у Львові.

Подружжя Чайковських (дружина -  Надія- Іванна Калиневич, донька гімназійних вчителів) виховало чотирьох синів – Бориса, Юрія, Лавра та Романа.

Похований о.Роман Чайковський у Буську на старому цвинтарі.

В данину пам’яті отцю Роману Чайковському у Буській ЦРБ ім.І.Котляревського експонується виставка «Отець Роман Чайковський: штрихи до портрета українського патріота», яку наповнюють матеріали, впродовж років зібрані бібліотекарями про цю непересічну особистість. Зокрема, є тут і книги, подаровані колись Буській районній бібліотеці сином о.Романа Чайковського Романом, професором Магаданського університету.

                                                                  Л.Вовк, зав. методичного відділу Буської ЦРБ

При підготовці матеріалу використано книгу "Хтось мені квіти приніс" (упорядник Р.Р.Чайковський)

З Днем Конституції!

Щиро вітаємо вас з визначним національним святом – Днем Конституції України!

У 1996 році українські громадяни отримали Основний закон, який гарантував їм права та свободи, наблизив Україну до країн з розвинутою демократією та остаточно закріпив незалежність нової європейської держави. Тож давайте разом формувати вільне, справедливе, солідарне суспільство, потужну та заможну державу, що побудована на основах європейської демократії. 
                                                             З Днем Конституції!

Запрошуємо переглянути презентацію до Дня Конституції України, яку підготували працівники Буської бібліотеки.