СВЯТКУЙМО ПО - УКРАЇНСЬКИ!

З чого починається кожне українське свято? З того, що батько чи мати питають дітей: "Чи знаєте ви, який нині день?" І разом згадують - розповідають, що і як відзначають сьогодні. Саме завдяки цьому невмирущому маленькому сімейному ритуалу українці від прадавніх часів аж дотепер зберегли традицію народних свят. І незгасимим вогником пронесли її крізь тисячі років випробувань та боротьби.
Християнські та дохристиянські традиції тісно переплелися у свідомості українців та зіткали єдине полотно національного святкового календаря. Кожна з українських земель має власні, неповторні традиції. Бо ж український народ склав і зберіг у своїй пам'яті тисячі пісень, казок, прислів’їв. Саме про безкінечний світ українських свят і традицій розповідається у прекрасній книзі братів Капранових «Веселих свят!»

Звісно, на ста сторінках неможливо описати всього. Але ми сподіваємося, що видання слугуватиме путівником українськими святами, за допомогою якого дорослі разом із дітьми віднайдуть для себе багато цікавих та мудрих святкових розваг, що створюють святковий настрій та допомагають провести незабутній день разом із родиною та друзями. А головне - пригадають, як святкували бабусі-дідусі, сусіди та односельці. І збережуть або й навіть відродять власні, особливі святкування. Українці залишаються одними з самобутніх й унікальних на тлі більш "глобалізованих" націй.

День Святого Миколая розпочинає цикл Новорічно – Різдвяних свят. В Олеській селищній бібліотеці до одного з найулюбленіших зимових свят української дітвори відкрилася книжково – ілюстративна виставка «Зустрічайте Миколая! Він вас всіх чудово знає!»  

Впродовж грудня та січня на відвідувачів чекають цікаві майстер-класи з виготовлення новорічно – різдвяних атрибутів та прикрас, творчі майстерні, виставки робіт, уроки народознавства, колядки та щедрівки. Приходьте до нас, будемо спілкуватися та святкувати  по - українськи, бо ми того варті! Веселих свят!

Ірина Нестер,
 бібліотекар Олеської селищної бібліотеки

ДІТЯМ - ПРО ПРАВА І СВОБОДИ ЛЮДИНИ

5 грудня в рамках Всеукраїнського тижня права в Олеській селищній бібліотеці для читачів - десятикласників відбувся урок правознавства "Права і свободи людини". Він був присвячений Міжнародному дню захисту прав людини. День прав людини - міжнародне свято, що відзначається 10 грудня за пропозицією Генеральної Асамблеї ООН, знаменуючи річницю ухвалення Асамблеєю Загальної декларації прав людини у 1948 році.

До проведення заходу долучилися бібліотекар Олеської книгозбірні Мирослава Мединська та вчитель історії та права Олеської ЗОШ І - ІІІ ст. Галина Кокор. Школярі взяли активну участь в бесіді, доповнювали розмову цікавими фактами та власними судженнями. 

І.Нестер, 
бібліотекар Олеської селищної бібліотеки

ПРАВНИКИ - СУСПІЛЬСТВУ

З нагоди проголошення Загальної декларації прав людини 9 грудня в Україні стартував Всеукраїнський тиждень права. В рамках цього проекту з 9 по 13 грудня у закладах освіти, культури, військових частинах відбуваються лекції, бесіди, зустрічі за круглим столом, конкурси на правову тематику, спрямовані на поширення правових знань серед населення та підвищення загального рівня правової культури громадян.

Сьогодні в Буській ЦРБ відбулася зустріч працівників бібліотек та читачів із директором Буського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ( МЦ з НБВПД) Іваном Скочком.

Зокрема, говорили про булінг у школах, насильство в сім’ях та заходи їх запобігання, а також організацію надання населенню через мережу громадських приймалень безоплатної первинної правової допомоги з питань реалізації і захисту прав людини. Згідно меморандуму про співпрацю між Буською ЦРБ ім.І.Котляревського та МЦ з НБВПД, у Буській районній бібліотеці діє мобільний консультаційний пункт Буського МЦ з НБВПД, створений з метою сприяння  забезпеченню доступу цільових груп до правових послуг у територіальній громаді та підтримки найбільш вразливих верст населення, належної реалізації їх законних інтересів.

Зустріч з Мирославом Дочинцем

Мирослав Дочинець – прозаїк, філософ, публіцист.                                                             


Є автором близько двадцяти книг – «Він і вона», «Краєвид із жінкою», «Хліб і шоколад», «Руки і душа», «Лис», «Дорога в небо – до людей», «Булава і серце», «Місячна роса», «Вічник», «Криничар», «Горянин», «Світован», філософсько-психологічних заповітів карпатського мудреця «Многії літа. Благії літа», що стали українським народним бестселером.                                                                            
Його проза перекладалася російською, угорською, словацькою, румунською, польською, французькою, італійською, англійською, японською мовами.                   Член Національної спілки письменників України та Асоціації українських письменників. За плідну і самобутню творчу діяльність відзначений низкою літературних премій, в тому числі трьох міжнародних, а також відзнакою «Золотий письменник України» за найбільші наклади. В 2014 році за романи «Криничар» та «Горянин» удостоєний Національної премії ім. Т. Шевченка. Книги М. Дочинця масово ширяться серед читачів, викликають все більший інтерес за межами України. За романами «Лис» та «Вічник» готуються знімати кіно. «Вічник» також інсценізовано студентським театром у Лондоні. З ініціативи педагогів підготовлено й видано версії книжок для дітей – «Бранець Чорного Лісу», «В’язень замку Паланок», «Напутні дари – для дітвори».

Тренінг "Бібліотека: осередок громади, комунікаційний центр регіону, середовище із збереження культурної спадщини”.

Захід провели Іван Радковець -львовознавець, екскурсовод, краєзнавець, куратор "Проекту збереження друкованої культурної спадщини" (ЛОО Укр.ТОПІК), Юрій Крвавич - керівник "Секції інженерії та технічного моделювання із збереження пам'яток історії та культури ЛОО Укр.ТОПІК", Ярослав Слівінський - керівник "Секції не вербального захисту та охорони пам'яток історії та культури ЛОО Укр.ТОПІК" та Людмила Метельська - завідувач відділу наукового опрацювання літератури Наукової бібліотеки Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького.
Щиро вдячні за подаровану літературу.
ЛОО "Українське товариство охорони пам'яток історії та культури"
Проект збереження друкованої культурної спадщини ...
Список переданої літератури https://savebook.net.ua/cgi-bin/koha/opac-shelves.pl…

ПРЕЗЕНТУЄМО НОВУ КНИГУ ОЛЕГА РИБЧИНСЬКОГО

Учора мешканці Буська та району, бібліотекарі і читачі, мали цікаву творчу зустріч із Олегом Рибчинським – письменником, відомим за творами «Чорні морелі», «Солодкий гріх, або анатомія зради» та «Через пекло до раю». Цього разу автор презентував землякам свою нову книгу «Карма священника». Книга розповідає  про яскраве і трагічне життя Гавриїла Костельника - талановитого науковця, письменника, теолога, філософа, священника УГКЦ, блискучого проповідника, соратника Митрополита Андрея Шептицького, настоятеля Преобреженського Храму у Львові. Зустріч відбулася в межах Свята української книги, яке ми традиційно відзначаємо в другій половині жовтня та метою якого є широка популяризація українського слова, відкриття нових літературних імен, залучення користувачів до бібліотек та читання. Підготували захід працівники Буської ЦРБ ім.І.Котляревського.

До слова, це уже не перша наша зустріч із Олегом Рибчинським. Але дуже приємно відкривати щоразу нові грані таланту людини. Бо, окрім того, що пан Олег професійний лікар, наділений даром письменництва, він виявився ще й блискучим автором та виконавцем власних милозвучних пісень.

Л.Вовк, зав. методичного відділу Буської ЦРБ

ЧИТАЙМО "ПРАВИЛЬНУ" ЛІТЕРАТУРУ!

Щороку в другій половині жовтня бібліотеки відзначають Свято української книги, яке виникло ще в довоєнній Галичині та було засноване товариством «Просвіта». Відтоді це свято щорічно відбувалося  до 1940 року, а згодом було призабуте. З 1992 року відродилась традиція проведення книжкових свят у бібліотеках Галичини. Основна мета таких заходів – популяризація української книги, зустрічі та знайомства з письменниками, ілюстраторами та видавцями, відкриття нових імен на літературній ниві рідного краю.

Свято української книги для бібліотекарів та читачів Бущини розпочалось зустріччю із відомим письменником та громадсько – політичним діячем, директором престижного київського видавництва «Український пріоритет» Володимиром Шовкошитним.

Це уже третя зустріч пана Володимира з мешканцями Бущини впродовж останніх двох років. Володимир Шовкошитний – в минулому технік – геофізик, інженер – теплоенергетик, доктор філософії в галузі політології, активний розбудовник Української держави,  народний депутат України 1 –го скликання, співавтор всіх основних державотворчих актів України, серед них —Декларація про суверенітет України,  Акт проголошення незалежності України та Конституція України, президент Міжнародної організації «Союз Чорнобиль» (1990 – 2003), один із засновників Української екологічної асоціації «Зелений світ», активний  учасник всіх Майданів. Володимир Шовкошитний уже багато років не зраджує собі, невтомно несучи українське слово поміж людей. Географія його подорожей дуже широка, він об’їздив дуже багато великих міст, маленьких містечок та сіл усієї України. Цього разу Володимир Шовкошитний привіз із собою багато цікавих новинок від «Українського пріоритету», які з особливою любов’ю презентував нам: «Я люблю книги, я люблю людей, люблю авторів, яких видаю..» Саме тому він дуже цікаво розповідав різні життєві історії, які пов’язують його з багатьма українськими письменниками та діячами. А ще – залюбки читав свою неймовірно милозвучну поезію!

У книгозбірнях Бущини уже є чимало книг від «Українського пріоритету», це -якісна сучасна література, яка формує національну свідомість українця. Незабаром буде чергове поповнення книгами цього видавництва. Тому робімо правильний вибір і читаймо «правильну»  літературу! Це надважливо для нас в умовах інформаційної війни!

Л.Вовк, зав. методичного відділу Буської ЦРБ ім.І.Котляревського

"ВКРАЇНСЬКИМ СЛОВОМ РОЗПОЧАВ СПІВАТИ..."

НАША БІБЛІОТЕКА НОСИТЬ ЙОГО ІМ'Я

9 вересня виповнилося 250 років від дня народження корифея української літератури Івана Петровича Котляревського. Наша районна книгозбірня носить почесне ім’я письменника з 1969 року, яке було присвоєне бібліотеці з нагоди 200 – ліття І.П.Котляревського. До 70 – річного ювілею Буської центральної районної бібліотеки та 45 – річчя присвоєння бібліотеці імені І.П.Котляревського на будинку районного Народного дому, де розташовується районна бібліотека, встановлено пам’ятну дошку з портретом письменника.

Творчість Івана Котляревського ознаменувала собою початок нової ери української літератури. Із порівняно невеликого за обсягом його творчого доробку починається потужний рух національного відродження. Поема «Енеїда», над якою Котляревський працював майже три десятиліття (до кінця свого життя), стала епохальним за своєю громадською i художньою значущістю явищем у духовному житті українського народу. «Енциклопедією українського життя VIII століття» назвав її Максим Рильський. А його неперевершена «Наталка Полтавка», за влучним висловом українського драматурга І.Карпенка – Карого, є «праматір’ю українського театру». 

З нагоди ювілейних уродин письменника у читальній залі Буської  центральної районної бібліотеки експонується книжково – ілюстративна  виставка «Вкраїнським словом розпочав співати». Вона знайомить читачів із життєвим та творчим  шляхом великого письменника.

ПРОПОНУЄМО ВАМ ОЗНАЙОМИТИСЯ З ДЕЯКИМИ ЦІКАВИМИ ФАКТАМИ БІОГРАФІЇ ІВАНА КОТЛЯРЕВСЬКОГО:

1769, 9 вересня - у родині службовця Полтавського магістрату Петра Котляревського й дочки козака Решетилівського полку Параски Жуковської народився син Іван. Його рід походив із козацької старшини польського гербу Огоньчик. Родина мала вісім кріпаків і садибу в Полтаві.

«Нерідко доводилось Іванові вдовольнятися шматком хліба й ходити босим. Але жива й весела вдача допомагала переносити нестатки», - писав біограф Олександр Терещенко.

1780 - вступає до Полтавської словенської семінарії. Вивчає латинську й грецьку, поезію, риторику, філософію, арифметику. Складає вірші, тому друзі звуть його римачем. Підробляє вчителем по селах. За рік до закінчення кидає семінарію, бо не хоче ставати священиком. Тоді ж помирає батько.

1789 - влаштовується писарем Новоросійської  губернської канцелярії та протоколістом Полтавської дворянської опіки. 1793-го стає домашнім учителем у панському маєтку в селищі Коврай  Другий на Черкащині. Поміщик змушує його доглядати за садом і прибирати. Хоче перетворити на кріпака, але Іван добивається свідоцтва дворянина. У селах відвідує весілля й народні свята, записує пісні та легенди.

«Іван Петрович говорив розумно, чітко і просто. Мені приємно було зійтися на думці, що історія України становить один з найважливіших епізодів в історії Росії, - писав у спогадах славіст Ізмаїл Срезневський.- Я розповів йому про свої спроби в збиранні пам’яток народності. Погляд його, спрямований на мене до того якось недовірливо та холодно, оживився. « Коли б то так усі за діло брались»,- сказав він і заговорив українською».

1796 - записується до Сіверського драгунського полку. За два роки виходять друком три частини Енеїди- першого твору розмовною українською мовою. Повне видання з шести частин публікують у Харкові 1842-го.

1808- іде з армії та їде у Петербург, щоб улаштуватися чиновником.  Винаймає невелику комору і спить у шинелі. Не добившись нічого, повертається до Полтави і стає наглядачем Будинку виховання дітей бідних дворян. На рік заможні поміщики виділяли до 20 тис. руб. на утримання 200-250учнів. Котляревський скасовує фізичні покарання, будує лікарню та лазню. Заощаджені кошти витрачає на стипендії для вихованців, які вступили до гімназії.

1812 - у Полтаві формує козацький полк із добровольців для війни проти Наполеона.

1816- призначений директором полтавського театру. Пише п’єси  «Москаль- чарівник» та «Наталка Полтавка». Роль Наталки отримує Тетяна Пряженківська. Котляревський її кохає, та вона не відповідає взаємністю.

1818 - вступає до масонської  ложі  «Любов до істини» у Полтаві. На зібраннях обговорюють долю кріпаків та необхідність змінити устрій Російської імперії. 1926-го фігурує у справі декабристів як член «Малоросійського товариства». Довести вину не можуть.

1827 - стає наглядачем богоугодних закладів- лікарень і притулків. За вісім років залишає службу через подагру. Має 600 руб. пенсії на рік- тоді сільська хата коштувала близько 200 руб. Передчуває смерть і дарує волю шести кріпакам. Усі пожитки й садибу заповідає економці Матроні  Веклевичевій. 
1838, 10 листопада – помирає. В останню путь письменника проводжала вся Полтава. Похований у південному кутку міського кладовища над Кобеляцьким шляхом – тепер територія Святопантелеймонівської церкви.

ПРОВІСНИК ПРАВДИ Й ВОЛІ

200 років тому народився Пантелеймон Куліш – український письменник, фольклорист, етнограф, мовознавець, перекладач, критик, редактор, видавець, філософ історії.

Охрещений в честь святого Пантелеймона Цілителя, «зціляв рани» Русі Української (Старої, Київської), сприяючи розвитку української («староруської» в його термінах) літературної мови, науки, філософії історії тощо, при цьому досить позитивно ставлячись до Росії (Русі Нової в його термінах) і російської («новоруської» в його термінах) мови і культури.

Автор першої фонетичної абетки для української мови, яка лежить в основі сучасного українського правопису. Іван Франко називав Куліша «перворядною зіркою» в українському письменстві, «одним із корифеїв нашої літератури». 

Відомий найбільше як перекладач Біблії та як автор першого українського історичного роману «Чорна рада». Писав українською та російською мовами.Член Сербської академії наук та мистецтв (від 1892).

Народився Пантелеймон Куліш 7 серпня 1819 року в містечку Воронежі Чернігівської губернії. Навчався в Новгород-Сіверській гімназії. а першим його літературним твором була оповідка «Циган», яку він витворив із почутої від матері народної казки.

З кінця 1830-х років Куліш – слухач лекцій у Київському університеті. Отримав посаду викладача в Луцькому дворянському училищі. Згодом працює в Києві, у Рівному, а коли журнал «Современник» починає друкувати в 1845 році перші розділи його славетного роману «Чорна рада», запрошують його до столиці на посаду старшого вчителя гімназії і лектора російської мови для іноземних слухачів університету.

ІСТОРИКО - КРАЄЗНАВЧИЙ ПОРТРЕТ БУЩИНИ

Х регіональний форум

краєзнавців—літописців

                                  Бущини

Вчора у стінах районного Народного дому краєзнавці, історики, дослідники української минувшини, бібліотекарі та працівники культури району, освітяни зібралися на 10 – ий черговий щорічний форум краєзнавців – літописців рідного краю «Історико – краєзнавчий портрет Бущини». Нинішній ювілейний форум був присвячений тим небайдужим до  вивчення історії свого краю людям, які крупинка за крупинкою збирають, зберігають  та примножують те, що зветься національно – культурною спадщиною, аби не втратити її, а збагатити і передати наступним поколінням. Вже є певні напрацювання у царині краєзнавства, досягнення. Отож зібрались, аби поспілкуватися, поділитися цікавими краєзнавчими розвідками з краянами та накреслити плани на майбутнє.

Краєзнавча ділянка роботи є однією з найважливіших у традиційній бібліотечній діяльності. Її  мета – виявити, зібрати і надати для використання матеріали, пов’язані за змістом з певною місцевістю, яка для її населення є рідним краєм. Саме тому працівниками Буської районної бібліотеки краєзнавча робота скрупульозно ведеться впродовж багатьох років. Зібрано та впорядковано чимало матеріалів, історико – краєзнавчих досліджень про рідний край. Усі вони знайшли своє місце на експозиційних вітринах у читальному залі бібліотеки у вигляді книжково – ілюстраційної виставки «Мій край – моя історія жива», яка постійно поповнюється новими матеріалами.

Під час форуму учасники торкалися питань збереження та відновлення архітектурних та сакральних пам’яток, якими багата бузецька земля, написання книг з історії міст і сіл району, археологічних розкопок, які ведуться на теренах древнього Буська, збереження й відтворення традицій і звичаїв краю, музейної діяльності, вшанування видатних людей, яких зродила Бущина.

 У роботі форуму взяли участь Іван Сварник (український історик, директор Львівської обласної універсальної наукової бібліотеки), Андрій Левик (журналіст, головний редактор науково – популярного журналу «Наша спадщина»), активісти ГО «Товариство «Бужани» (голова Зеновій Павлик), Петро Довгань (науковий співробітник Інституту археології ЛНУ ім.І.Франка), Людмила Ціхоцька (начальник відділу культури та туризму Буської РДА), Михайло Зозуля (краєзнавець, упорядник історико – краєзнавчих альманахів «Клекіт бузька»), Ярослав Стецишин (вчитель Красненської ЗОШ № 1), Людмила Гураш (станична станиці «Красне» НСОУ «Пласт»), Богдана Сорочинська та Михайло Шимків (методисти відділу освіти Буської РДА), Олег Ільків (перший заступник голови Буської РДА).

«Хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього» - ці слова Максима Рильського, сказані дуже давно, я актуальними завжди і особливо сьогодні, в час російської агресії та війни з окупантом. У першу чергу, як свідчить історія, ворог намагається знищити мову та культуру – найголовніші ознаки національної самоідентичності. А без свідомої нації немає держави. Такі тези були лейтмотивом у виступах учасників форуму. А Михайло Шимків зауважив : «Якщо в інших районах краєзнавча робота жевріє, то у нас – горить. Ми дуже тішимось з того, що є люди, які постійно підтримують цей вогонь. Значить, у нас є майбутнє».

Л.Вовк, 
зав. методично – бібліографічного відділу Буської ЦРБ