ПРОВІСНИК ПРАВДИ Й ВОЛІ

200 років тому народився Пантелеймон Куліш – український письменник, фольклорист, етнограф, мовознавець, перекладач, критик, редактор, видавець, філософ історії.

Охрещений в честь святого Пантелеймона Цілителя, «зціляв рани» Русі Української (Старої, Київської), сприяючи розвитку української («староруської» в його термінах) літературної мови, науки, філософії історії тощо, при цьому досить позитивно ставлячись до Росії (Русі Нової в його термінах) і російської («новоруської» в його термінах) мови і культури.

Автор першої фонетичної абетки для української мови, яка лежить в основі сучасного українського правопису. Іван Франко називав Куліша «перворядною зіркою» в українському письменстві, «одним із корифеїв нашої літератури». 

Відомий найбільше як перекладач Біблії та як автор першого українського історичного роману «Чорна рада». Писав українською та російською мовами.Член Сербської академії наук та мистецтв (від 1892).

Народився Пантелеймон Куліш 7 серпня 1819 року в містечку Воронежі Чернігівської губернії. Навчався в Новгород-Сіверській гімназії. а першим його літературним твором була оповідка «Циган», яку він витворив із почутої від матері народної казки.

З кінця 1830-х років Куліш – слухач лекцій у Київському університеті. Отримав посаду викладача в Луцькому дворянському училищі. Згодом працює в Києві, у Рівному, а коли журнал «Современник» починає друкувати в 1845 році перші розділи його славетного роману «Чорна рада», запрошують його до столиці на посаду старшого вчителя гімназії і лектора російської мови для іноземних слухачів університету.

Через два роки Петербурзька Академія наук посилає Куліша у відрядження в Західну Європу, куди він вирушає із своєю вісімнадцятирічною дружиною Олександрою Михайлівною Білозерською (Ганна Барвінок), з якою побрався 22 січня 1847 року. У Варшаві Куліша як члена Кирило-Мефодіївського товариства заарештовують і повертають до Петербурга. Його ув’язнили на два місяці в арештантське відділення шпиталю, а звідти відправили на заслання в Тулу.

Після довгих клопотань здобув посаду у канцелярії губернатора, а згодом почав редагувати неофіційну частину «Тульских губернских ведомостей». У 1850-х повертається до Петербурга, де продовжує творити, хоча друкуватися деякий час він не мав права.

Працюючи у Варшаві в 1864 – 1868 роках, з 1871 року у Відні, а з 1873 – у Петербурзі на посаді редактора «Журнала Министерства путей сообщения», він готує тритомне дослідження «История воссоединения Руси».

В останні роки життя оселяється на хуторі Мотронівка поблизу Борзни Чернігівської губернії. Куліш багато перекладає, особливо Шекспіра, Гете, Байрона, готує до видання в Женеві третю збірку поезій «Дзвін». У змаганні знесиленого тіла з творчим духом і пішов Пантелеймон Куліш з життя 1897 року на своєму хуторі Мотронівка.

За матеріалами сайту https://zik.ua/news/2019/08/07/pamyatni_daty_200_rokiv_tomu_narodyvsya_ukrainskyy_pysmennyk_panteleymon_1621027