ОТЕЦЬ ДАНИЛО ТАНЯЧКЕВИЧ - УКРАЇНСЬКИЙ ПАСТИР І ПАТРІОТ

 ДО 180 - РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ

Данило Танячкевич народився 6 листопада 1842 року в селі Дідилів Кам’янко-Бузького району в родині священика. Навчався у Львівській академічній гімназії, згодом у Львівській духовній семінарії. Був парохом у селі Закомар’я. Сім’я Танячкевичів прийшла до Галичини з Наддніпрянщини й відзначалась гарячим народолюбством. Ще навчаючись в гімназії, Данило захоплювався  народними піснями, переказами, приповідками, тобто усною народною творчістю. Українська література Наддніпрянщини зробила повний перелом у думкам і поглядах галицької молоді. Маємо цікаве свідчення Володимира Шашкевича (сина Маркіяна Шашкевича) у 1867 р. «В році 1860 двох тільки було з людей молодших ві Львові, котрі вже тоді думали о приняттю українського наріччя за основу дальшого розвитку нашої літератури і о введенню у нас українського правопису». Йшлося про Володимира Шашкевича та Данила Танячкевича. «З рідного краю, з рідного народу маєм ми брати основу до всякої науки, до нашої освіти, власним духом, не позиченим стоїть нам світові об’являтися, рідним життям належить нам жити і питоменним способом працювати для добра цілого світу», - говорив Танячкевич.

Отець Данило вивчав фольклор, українську літературу. Українські книги йому присилав Пантелеймон Куліш, з яким він переписувався. Данило Танячкевич захоплювався творчістю Тараса Шевченка та знайомив з нею львівську молодь. У 1862 році Данило Танячкевич публікує першу статтю про Тараса Шевченка в часописі «Вечорниці» «Слівце правди…про нашого батька Тараса Шевченка», яка фактично започаткувала шевченкознавство у Галичині. За його ініціативою у згаданому журналі була надрукована добірка поезій Т.Шевченка, публікувалися твори П.Куліша, М.Вовчка, О.Стороженка та інших письменників.

В 1863 р. Танячкевич у журналі «Мета» звернувся до «славних галичан» із покликом до «великого порання і єднання народнього», бо в світі важиться питання: «чи давня тьма, чи вольний дух народній має панувати на землі? Чи не вбачаєте, — питався автор, — як у сусідстві коло нас борються оба томителі наші, як ляхи підняли розпачливо оружжя напротив царату? Чи не дочуваєтесь ридаючого голосу від братії нашої: москаль нас немилосердно катує, славна Україна від москаля гине?» 

Український громадсько-політичний діяч, перший голова «Просвіти» Анатоль Вахнянин назвав Танячкевича «душею всього народнього руху». «Дануньо був славний організатор і не уставав в тій роботі», - читаємо у спогадах Вахнянина. Статті Д.Танячкевича і його талант організатора сприяли створенню у Львові і містах Галичини народницьких громад. Починається створення кредитних спілок в сільських громадах, у Закомар’ї відкривається спілка «Правда», оранізовується читальня. Танячкевич стає ініціатором створення в Олеську Народного дому та товариства «Сільський господар». Важливим завданням він ставив боротьбу з пияцтвом, у 1887 році в Закомар’ї організовує «Братство тверезості», яке налічувало близько 100 людей.

Видатний український публіцист та літературознавець Остап Терлецький відзначав великий вплив Танячкевича на молодь: «Його листи були добрим способом пропаганди демократичних ідей. Вони то передовсім приготовляли молодь до поважної громадської служби, якою мала вернутися утрачена свобода народу і зачатися в Україні ера братерської рівности і свободи. Вони вчили лагодитися до рішучої хвилини, щоб, як настане час боротьби, кожний був на своїм місці і вмів сповнити свій обов’язок…»

А сучасник і свідок праці Танячкевича, Титко Ревакович, схарактеризував його як «очитаного, високоідейного і гарячого українського патріота», що «був духовним провідником не тільки майже всієї духової української семінарської, але і світської університетської молоді у Львові».

Важлива роль о.Данила Танячкевича в пропагуванні ідей Маркіяна Шашкевича. Він організовував перенесення останків Шашкевича із Новосілок до Львова. У 1895 році на храмовому празнику Чесного Хреста в Ожидові під час проповіді він показав хрестом в напрямку Білої гори і сказав: «На цій горі повинен стати хрест, який показуватиме дорогу нашого національного відродження».

О.Данило Танячкевич був депутатом австрійського парламенту, послом сейму(1897-1900), виступив з «Проектом закону про рівноправність народностей». Виголошував промови про земельну бідність селянства.

У грудні 1905 року у Львові на Високому Замку зібралося народне віче, на яке поїхав і Данило Танячкевич, уже старша людина. Там він застудився, і вилікуватися уже не зміг. Помер 21 квітня 1906 року, похований у селі Закомар’я на місцевому цвинтарі.

У промові на цвинтарі парох села Чішки Тома Дуткевич виголосив такі слова: «Своєю працею підніс він цю громаду, давно темну й бідну, морально й матеріяльно. Невсипущий в праці для церкви й народу, він спішив усюди на місії та збори, де міг докинути своє добре зерно, а хоч почав уже поважно упадати на силах, не відмовлявся до останньої хвилини допомогти своїм товаришам. Ніхто чужий не був би догадався, що в цій людині криється такий великий дух…Справді дивна й незвичайна була ця людина, що не шукала нічого для себе, а давала всю свою душу для добра загалу».

          За матеріалами інтернет-видань та методичних матеріалів Буської міської бібліотеки ім І.Котляревського