РОМАН БАРАНСЬКИЙ - ДОСЛІДНИК, ВЧЕНИЙ, КРАЄЗНАВЕЦЬ

До 80-річчя від дня народження видатного земляка 

Роман Баранський – учений, педагог, краєзнавець, літературознавець, в творчому доробку якого 170 друкованих публікацій наукового, методичного характеру, чотири з яких – англійською мовою, 2 монографії, 32 статті хімічного напряму, 38 методичних розробок з різних галузей хімії, 29 тезисів наукових конференцій, одне авторське свідоцтво і 4 впроваджені раціоналізаторські пропозиції, 230 праць (16200 сторінок) в рукописному вигляді.

Баранський Роман Івано­вич народився 23 лютого 1938 р. в с.Соколівка Буського ра­йону в родині селян – Івана і Романії. Дитинство пройшло у важких воєнних і післявоєнних роках. Батько повернувся з війни інвалідом, застав спа­лену хату, розвалене госпо­дарство. Був суворою, але справедливою, глибоко релі­гійною людиною. Він хотів, щоб син вивчився на священика. Але не так сталося. Р.Баран­ський в 1954 р. закінчив се­редню школу на відмінно, був кандидатом на срібну медаль, якої не затвердили в  обласному відділі освіти. Рік працював в місцевому колгоспі, займався самоосвітою. В 1955 р. посту­пив на біологічний факультет педінституту (ЛДПІ), який у 1959 р. приєднали до Львів­ського університету ім.І.Фран­ка. В червні 1960 р. одержав університетський диплом з відзнакою і профілем учителя біології, хімії в середній школі. Був скерований на ро­боту в Новоставську восьми­річну школу Новояричівського ра­йону, згодом був переве­дений вчителем виробничого нав­чан­ня в Новояричівську школу, в якій пропрацював два роки. Ще будучи студентом, про­являє нахил до наукової роботи. Так, за дослідницькі ро­боти в науковому гуртку та участь в оглядах студентських науко­вих робіт з агрохімії і біо­хімії двічі нагороджувався  дип­ломами і грошовими преміями.

У січні 1963 р. переходить на роботу методистом вироб­ничого навчання до Львів­ського інституту підвищення кваліфікації  вчителів, де зай­мався узагальненням досвіду організації дослідницької роботи в учнівських виробничих бри­гадах, виступав з відповідною доповіддю на республі­кан­ських педагогічних читаннях і був нагороджений грамотою Міністерства народної освіти. Повертається до вчительської роботи у Ясенівській СШ Бро­дівського району, організовує дендрарій і розарій, займається дослідницькою роботою на пришкільній ділянці з мікро­добривами за завданням Київського інституту фізіології рослин. В 1965 р. узагальнюючі результати були  представлені на ВДНГ у Москві.

У серпні Р.Баранський взяв участь у конкурсі на заміщення посади асистента кафедри хімії Українського полігра­фічного інституту ім.Ів.Федо­рова (з 1994 року – Українська ака­демія друкарства) і був прийнятий на роботу.

У 1970 р. переходить з ка­федри на посаду начальника навчальної частини, пропра­цював на цій посаді майже 8 років. Опісля повертається на кафедру хімії на посаду старшого викладача.

У Львівському медінсти­туті закінчує річну аспіран­туру (лю­тий 1982 – січень 1983 р.), ви­конує дисерта­ційну роботу "Роз­робка цео­літ­них адсор­бентів для ана­лізу забруднення повітря", в жовтні 1984 р. на Вченій раді при ЛПІ захищає дисертацію. У травні 1990 р. його обира­ють доцентом кафедри хімії поліграфічного інституту.  Виходить на пенсію в липні 2003 р.

Р.Баранський досліджував творчу спадщину соколівча­нина Володимира Супранів­ського, письменника, остан­нього з великого роду Супра­нівських, які відливали дзвони. Найважливіше для соколівчан врятував – як писав покійний Данило Кузик, завкафедри іноземних мов Дрогобицького педуніверситету, – від забуття ім'я нашого земляка В.Супра­нівського.

Р.Баранський розшукав архів В.Супранівського, опра­цював його, видав за свій кошт брошури про нього, зокрема, записані В.Супранівським народні прислів'я і приказки в Соколівці. На 2003 р. у Р.Ба­ран­ського вже було 24 публі­кації, присвячених творчості В.Су­пра­нівського. Організував на­укову конференцію в УАД для відзначення 105 річниці від дня народження письменника В.Супранівського (1996). Ра­зом з редактором Буської ра­йон­ної газети "Во­ля народу" М.Іван­цівим започаткував серію видань "Повернені із забуття", де вийшли підготовлені ним твори В.Супранівського і розповіді про нього.

Працював над популяри­зацією творчості Г.Сковороди в Галичині, досліджував пе­даго­гічну спадщину, заслуги М.Шаш­кевича в розвитку народної освіти (1772-1850 рр.). Відобра­зив образ Івана Мазепи в лі­тературі (в двох брошурах). Пе­реклав з поль­ської "Українські ночі або ро­довід Генія" Єжи Єнджиєвича, а також з росій­ської "Спартак" Джованьолі. Для себе, для душі написав збірку віршів (понад 50), назвав її "Скарб". У вір­шах розкрив свої болі, мрії і пере­живання. Тематика віршів різно­манітна – лірика, любов. Р.Ба­ранський радів, що в Со­колівці діяли визначні люди: В.Кальба, В.Супра­нівський, П.Зробок, М.Козлов­ський. Він пропа­гував пое­тичну твор­чість своїх зем­ляків і сучас­ників: А.Куляби, Б.Зробка, М.Сірого, С.Зробка, Я. Левка, І.Чуяк-Супранівської та ін.

З теплотою відзначав ви­пускників Соколівської школи, які стали науковцями – мате­матиків: М.Бартіш (про­фесор), В.Сірий, І.Гай­вась, М.Сіра, Н.За­луцька; відомих біологів: А.Ференц, В.Мисак, Ю.Гудзь і С.Гудзь (брати, оби­два про­фе­сори); філологів: Д.Кузик, М.Руд­ко, геологів і ге­ографів: В.Носан, П.Лагола, М.Гриценко; науков­ців-дослід­ників теорії спорту, тренерів: М.Бачин­ський, М.Ти­ховецький, Й.Бачинський.

Р.Баранський досліджував історію рідного села, написав ряд статей про Соколівку, зокрема «Фрагменти історії с.Соколівка». 12 червня 2011 р. Н.Дубенською в Соколівській школі була презентована книга "Соколівка", авторами якої є Галина Гогоша, Роман Баран­ський, Марія Стирська, Наталія Дубенська. На свят­куванні 60-річчя Соколівської школи 15.06.2008 р. (в Зелену неділю) у Будинку культури з про­мовою виступив Р.Баран­ський, в якій засвідчив свій патріотизм, вболівання за долю рідного краю, за Україну. На цю зустріч він відгукнувся статтею  "Уклін низенький тобі, школо («ВН» за 31.07.2008 р.), також на цій зу­стрічі започат­кувалась дружба-співпраця Р.Баранського зі Сте­паном Андрусяком – науков­цем, пое­том, прозаїком, вихід­цем з с.Переволочна, який від­значив "невтомну величезну працю, його суцільний каторж­ний труд" Р. Баранського.

У вінок світлої пам'яті Р.Баранського вийшла в світ книга споминів "Подвижник пізнання та українства. Окру­шини у вінок пам'яті Р.І.Баран­ського" (Львів. 2011),зреда­го­вана С.Андрусяком. Праця про творчість Степана Андрусяка: "Степан Андрусяк: науковець, поет, прозаїк" була останньою прижиттєвою публікацією Р.Баранського. Роман Іванович був добрим, дбайливим сім'я­нином.

(На світлині - Роман Баранський з дружиною Романою та Любомирою Чарнецькою. 

14 лютого 1987 року, м.Львів)

Разом з дружиною Ро­манією виховав трьох дітей, 4 внуків. Поняття правди, по­рядності, чесності і честі були для нього святими. Р.Баран­ський відійшов у вічність 14 квітня 2010 р.

Михайло Степанюк