Сторінки

понеділок, 26 лютого 2018 р.

УЧИТЕЛЮ, ІДУ ЗА ТОБОЮ

СЬОГОДНІ - 85-а РІЧНИЦЯ З ДНЯ УРОДИН 

БЛАЖЕННІШОГО ЛЮБОМИРА ГУЗАРА


Минулого року у видавництві отців василіан «Місіонер» побачила світ книга світлої пам′яті Блаженнішого Любомира Гузара під назвою «Учителю, іду за тобою». Це збірка його останніх проповідей з  нагоди важливих  суспільних чи  релігійних подій упродовж 2008–2016 років. Її було відзначено як «Краща книга Форуму видавців – 2017» у Львові. Наприкінці року 100 найактивніших бібліотек Львівської області отримали в дарунок  від голови ЛОДА Олега Синютки це видання. Серед них – 3 примірники дісталося й Буській РЦБС.

Книга розпочинається вступним словом Блаженнішого Святослава, Отця і Глави УГКЦ, у якому він, цитуючи слова Т.Шевченка, вдало порівнює покійного Любомира до співучого кобзаря-Перебенді, який своїм словом, наче піснею, лікує людські душі. А це слово не вмирає. Навіть тоді, коли помирає тіло, воно продовжує звучати.
«Знаючи Блаженнішого Любомира особисто, без перебільшення скажу: він є муж сильного, творчого і благодійного слова. Його проповіді зрозумілі, практичні, цікаві та переконливі: приклади походять із життя і призначені для застосування в  житті; аргументація, в якій бездоганно дотримано всіх правил логіки, підкріплена  здоровим  глуздом і поясненнями із  сірої буденщини. Блаженніший Любомир, що найважливіше, у проповіді вчить, робить із слухача учня. Усі його науки висвітлені у стосунку до Божого Слова і Божої дії в нашому житті», – написав отець Іван Музичка, сучасник Блаженнішого Любомира у передмові до першого збірника проповідей (2001–2004) цього великого церковного мужа.
Ця книга адресується передусім тим, хто знав Блаженнішого Владику Любомира, – для них вона послужить добрим спомином про нього; також рекомендується для тих, хто лише чув його або чув про нього здалека – для них ця книга відкриє ще більше джерело цілющого бальзаму його слова для зболеної душі; і без сумніву, щира порада тим, хто взагалі не чув і не знав блаженної пам′яті Любомира: неодмінно взяти до рук цю книгу, і, прочитавши навіть вибрані уривки, ви збагнете, що знайшли тут велике світло, поміч і підтримку, потіху і розраду, і що слова великого святця адресовані немовби саме до вас…
Цю високу оцінку підтверджують проповіді, вміщені в запропонованому Вашій увазі виданні, яке упорядкував сам автор, але, на жаль, кілька місяців не дожив до того часу, коли воно вийшло у світ.

За матеріалами сайту http://catholicnews.org.ua/ 


Сьогодні працівники Буської центральної районної бібліотеки, відділу культури та туризму вшанували світлу пам'ять Великого духовного наставника українців, патріарха УГКЦ Любомира Гузара  пізнавальною бесідою, під час якої було переглянуто відеоролик «Ким був Блаженніший Любомир Гузар».





пʼятниця, 23 лютого 2018 р.

РОМАН БАРАНСЬКИЙ - ДОСЛІДНИК, ВЧЕНИЙ, КРАЄЗНАВЕЦЬ

До 80-річчя від дня народження видатного земляка 

Роман Баранський – учений, педагог, краєзнавець, літературознавець, в творчому доробку якого 170 друкованих публікацій наукового, методичного характеру, чотири з яких – англійською мовою, 2 монографії, 32 статті хімічного напряму, 38 методичних розробок з різних галузей хімії, 29 тезисів наукових конференцій, одне авторське свідоцтво і 4 впроваджені раціоналізаторські пропозиції, 230 праць (16200 сторінок) в рукописному вигляді.
Баранський Роман Івано­вич народився 23 лютого 1938 р. в с.Соколівка Буського ра­йону в родині селян – Івана і Романії. Дитинство пройшло у важких воєнних і післявоєнних роках. Батько повернувся з війни інвалідом, застав спа­лену хату, розвалене госпо­дарство. Був суворою, але справедливою, глибоко релі­гійною людиною. Він хотів, щоб син вивчився на священика. Але не так сталося. Р.Баран­ський в 1954 р. закінчив се­редню школу на відмінно, був кандидатом на срібну медаль, якої не затвердили в  обласному відділі освіти. Рік працював в місцевому колгоспі, займався самоосвітою. В 1955 р. посту­пив на біологічний факультет педінституту (ЛДПІ), який у 1959 р. приєднали до Львів­ського університету ім.І.Фран­ка. В червні 1960 р. одержав університетський диплом з відзнакою і профілем учителя біології, хімії в середній школі. Був скерований на ро­боту в Новоставську восьми­річну школу Новояричівського ра­йону, згодом був переве­дений вчителем виробничого нав­чан­ня в Новояричівську школу, в якій пропрацював два роки. Ще будучи студентом, про­являє нахил до наукової роботи. Так, за дослідницькі ро­боти в науковому гуртку та участь в оглядах студентських науко­вих робіт з агрохімії і біо­хімії двічі нагороджувався  дип­ломами і грошовими преміями.
У січні 1963 р. переходить на роботу методистом вироб­ничого навчання до Львів­ського інституту підвищення кваліфікації  вчителів, де зай­мався узагальненням досвіду організації дослідницької роботи в учнівських виробничих бри­гадах, виступав з відповідною доповіддю на республі­кан­ських педагогічних читаннях і був нагороджений грамотою Міністерства народної освіти. Повертається до вчительської роботи у Ясенівській СШ Бро­дівського району, організовує дендрарій і розарій, займається дослідницькою роботою на пришкільній ділянці з мікро­добривами за завданням Київського інституту фізіології рослин. В 1965 р. узагальнюючі результати були  представлені на ВДНГ у Москві.
У серпні Р.Баранський взяв участь у конкурсі на заміщення посади асистента кафедри хімії Українського полігра­фічного інституту ім.Ів.Федо­рова (з 1994 року – Українська ака­демія друкарства) і був прийнятий на роботу.
У 1970 р. переходить з ка­федри на посаду начальника навчальної частини, пропра­цював на цій посаді майже 8 років. Опісля повертається на кафедру хімії на посаду старшого викладача.
У Львівському медінсти­туті закінчує річну аспіран­туру (лю­тий 1982 – січень 1983 р.), ви­конує дисерта­ційну роботу "Роз­робка цео­літ­них адсор­бентів для ана­лізу забруднення повітря", в жовтні 1984 р. на Вченій раді при ЛПІ захищає дисертацію. У травні 1990 р. його обира­ють доцентом кафедри хімії поліграфічного інституту.  Виходить на пенсію в липні 2003 р.
Р.Баранський досліджував творчу спадщину соколівча­нина Володимира Супранів­ського, письменника, остан­нього з великого роду Супра­нівських, які відливали дзвони. Найважливіше для соколівчан врятував – як писав покійний Данило Кузик, завкафедри іноземних мов Дрогобицького педуніверситету, – від забуття ім'я нашого земляка В.Супра­нівського.
Р.Баранський розшукав архів В.Супранівського, опра­цював його, видав за свій кошт брошури про нього, зокрема, записані В.Супранівським народні прислів'я і приказки в Соколівці. На 2003 р. у Р.Ба­ран­ського вже було 24 публі­кації, присвячених творчості В.Су­пра­нівського. Організував на­укову конференцію в УАД для відзначення 105 річниці від дня народження письменника В.Супранівського (1996). Ра­зом з редактором Буської ра­йон­ної газети "Во­ля народу" М.Іван­цівим започаткував серію видань "Повернені із забуття", де вийшли підготовлені ним твори В.Супранівського і розповіді про нього.
Працював над популяри­зацією творчості Г.Сковороди в Галичині, досліджував пе­даго­гічну спадщину, заслуги М.Шаш­кевича в розвитку народної освіти (1772-1850 рр.). Відобра­зив образ Івана Мазепи в лі­тературі (в двох брошурах). Пе­реклав з поль­ської "Українські ночі або ро­довід Генія" Єжи Єнджиєвича, а також з росій­ської "Спартак" Джованьолі. Для себе, для душі написав збірку віршів (понад 50), назвав її "Скарб". У вір­шах розкрив свої болі, мрії і пере­живання. Тематика віршів різно­манітна – лірика, любов. Р.Ба­ранський радів, що в Со­колівці діяли визначні люди: В.Кальба, В.Супра­нівський, П.Зробок, М.Козлов­ський. Він пропа­гував пое­тичну твор­чість своїх зем­ляків і сучас­ників: А.Куляби, Б.Зробка, М.Сірого, С.Зробка, Я. Левка, І.Чуяк-Супранівської та ін.
З теплотою відзначав ви­пускників Соколівської школи, які стали науковцями – мате­матиків: М.Бартіш (про­фесор), В.Сірий, І.Гай­вась, М.Сіра, Н.За­луцька; відомих біологів: А.Ференц, В.Мисак, Ю.Гудзь і С.Гудзь (брати, оби­два про­фе­сори); філологів: Д.Кузик, М.Руд­ко, геологів і ге­ографів: В.Носан, П.Лагола, М.Гриценко; науков­ців-дослід­ників теорії спорту, тренерів: М.Бачин­ський, М.Ти­ховецький, Й.Бачинський.
Р.Баранський досліджував історію рідного села, написав ряд статей про Соколівку, зокрема «Фрагменти історії с.Соколівка». 12 червня 2011 р. Н.Дубенською в Соколівській школі була презентована книга "Соколівка", авторами якої є Галина Гогоша, Роман Баран­ський, Марія Стирська, Наталія Дубенська. На свят­куванні 60-річчя Соколівської школи 15.06.2008 р. (в Зелену неділю) у Будинку культури з про­мовою виступив Р.Баран­ський, в якій засвідчив свій патріотизм, вболівання за долю рідного краю, за Україну. На цю зустріч він відгукнувся статтею  "Уклін низенький тобі, школо («ВН» за 31.07.2008 р.), також на цій зу­стрічі започат­кувалась дружба-співпраця Р.Баранського зі Сте­паном Андрусяком – науков­цем, пое­том, прозаїком, вихід­цем з с.Переволочна, який від­значив "невтомну величезну працю, його суцільний каторж­ний труд" Р. Баранського.
У вінок світлої пам'яті Р.Баранського вийшла в світ книга споминів "Подвижник пізнання та українства. Окру­шини у вінок пам'яті Р.І.Баран­ського" (Львів. 2011),зреда­го­вана С.Андрусяком. Праця про творчість Степана Андрусяка: "Степан Андрусяк: науковець, поет, прозаїк" була останньою прижиттєвою публікацією Р.Баранського. Роман Іванович був добрим, дбайливим сім'я­нином.
(На світлині - Роман Баранський з дружиною Романою та Любомирою Чарнецькою. 
14 лютого 1987 року, м.Львів)
Разом з дружиною Ро­манією виховав трьох дітей, 4 внуків. Поняття правди, по­рядності, чесності і честі були для нього святими. Р.Баран­ський відійшов у вічність 14 квітня 2010 р.

Михайло Степанюк

четвер, 22 лютого 2018 р.

МОВА НАША - СЕРЦЕ НАШЕ

21 лютого ми святкуємо Міжнародний день рідної мови. Цю дату визначено на 30-ій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО в жовтні 1999 року, яка наголосила на важливій ролі мови в розвитку освіти, культури, для консолідації суспільства, формування нації і зміцнення держави. Генеральна конференція ЮНЕСКО проголосила, що щорічно, починаючи з лютого 2000 року, відзначатиметься Міжнародний день рідної мови. Саме цим ЮНЕСКО хотіло привернути світову прогресивну спільноту до безправного становища багатьох поневолених народів, у яких гнобителі намагаються відібрати рідну мову.
Мова є основною ознакою нації, бо формує національний менталітет, є живим свідком історії народу, зберігає його культурні здобутки, є визначальним чинником життя людини і суспільства. А місцем, де живуть мудрі книги, які несуть у собі багатство й красу слова, є бібліотеки. Люди, які поширюють українське слово серед читачів, пропагують та рекламують українські книги, - це, звичайно, бібліотекарі!
Вчора бібліотекарі Буської ЦРБ та працівники відділу культури відзначили Міжнародний день рідної мови флешмобом, під час якого ми озвучили цитати, крилаті вислови та  вірші відомих людей про красу й силу рідної мови, а також висловили слова на захист української мови. 


У читальному залі до Міжнародного дня рідної мови розгорнуто книжково – ілюстративну виставку «Мова – твого життя основа».

вівторок, 20 лютого 2018 р.

ПОДВИГ БЕЗСМЕРТНИЙ - ПАМ'ЯТЬ НЕТЛІННА

Сьогодні в Україні вшановують пам'ять Героїв Небесної Сотні. Саме 20 лютого чотири роки тому загинуло найбільше активістів Майдану, які вийшли з протестними акціями на захист демократичних цінностей та євроінтеграції України. Під час Революції Гідності понад сотня людей загинули від куль, побиття або відійшли у вічність пізніше від отриманих на Майдані поранень. Їх назвали Героями Небесної сотні…Серед них – і наша юна землячка, уродженка Ріпнова Ольга Бура. Сьогодні по всій Україні відбуваються скорботні та пам’ятні заходи, присвячені новітнім Героям України. У нашому місті біля меморіалу Героїв Небесної Сотні громада Буська зібралася на поминальне віче з участю духівників, районної влади, громадських активістів та учасників Майдану, воїнів АТО.






У районній бібліотеці для читачів експонується книжково – ілюстративна виставка «Подвиг безсмертний – пам'ять нетлінна», підготовлена працівниками книгозбірні. Вона нагадує хронологію тих кривавих подій зими 2013 – 2014 років, які навічно закарбовані в національній пам’яті українців. Окрім документальної літератури, на виставці є й публіцистичні та художні твори – як професійних письменників, так і звичайних українців, які стали свідками трагічних подій Майдану.


Особливе місце займає майданна поезія. Ось як оцінює спалах українського поетичного слова, що виринув із сердець українців, які не змогли змовчати, письменниця Любов Проць: «Майданна поезія – це пристрасний монолог повсталого серця, гарячий подих якого вряди – годи обпікає ніжні пальчики естетики вірша, однак на першому плані тут – висока тональність патріотичного почуття».
Скорботну свічку запалімо,
Піднявши голови до неба,
Впади, вкраїнцю, на коліна
За тих, що вбиті тут за тебе…
Сьогодні Матінка Господня
Ридає, дивлячись на землю,
Бо тут ми, грішні, у безодні
Героям славу віддаємо!
Цей біль – пекучий і нестерпний
За тих синів і за тих дочок,
Котрі боролись аж до смерті.
Не знявши вишитих сорочок.
Земля аж стогне…Українці!
За що така ось нам розплата?
За те, що у своїй сторонці
Пригріли бандюка і ката!
Нехай у царстві Вознесіння
Знайдуть повстанці наші спокій…
За нас і за людське спасіння
Молімось, люди, у скорботі.
(Автор невідомий)
Наш святий обовязок – памятати про подвиг Героїв Майдану та побудувати вільну й правову державу Україну, про яку так мріяли загиблі Герої.


Л.Вовк, зав. методичного відділу Буської ЦРБ



пʼятниця, 16 лютого 2018 р.

ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ - ЙДУТЬ У ВІЧНІСТЬ...

У ці лютневі дні ми з щемом в душі згадуємо криваві події на Майдані 2013 - 2014 років. Новітні герої України, зовсім молоді юнаки й зрілі мужі, пожертвували найдорожчим – своїм життям, щоб змінити хід історії України та дати їй шанс на світле майбутнє. Їхні імена навічно закарбовані в народній пам’яті.
А сотню вже зустріли небеса..
Летіли легко, хоч Майдан ридав…
І з кров´ю перемішана сльоза….
А батько сина ще не відпускав..
Й заплакав Бог, побачивши загін:
Спереду — сотник, молодий, вродливий
І юний хлопчик в касці голубій,
І вчитель літній-сивий-сивий..
І рани їхні вже не їм болять..
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..
Як крила ангела, злітаючи назад
,
Небесна сотня в вирій полетіла…
15 лютого в Олеському ліцеї відбулась презентація книги Марії Матіос «Приватний щоденник. Майдан. Війна…» Її організатори - Олеська селищна бібліотека та Олеський професійний ліцей.



Бібліотекар Олеської селищної бібліотеки Марія Карпій представила книгу слухачам та розповіла, що праця Марії Матіос – це правдива розповідь про ексклюзивні події Майдану, учасником яких була авторка. Це свого роду хроніка з кінця 2013 року  і до середини літа 2015 року. І крізь цю призму письменниця дуже зворушливо описує маленькі історії українських родин, життя яких болючими втратами та глибокими ранами назавжди змінив Майдан, змінила війна…
Її доповнила бібліотекар Олеського професійного ліцею Мирослава Вернюк, розповівши про трагічні історії та долі тих людей, які загинули на Майдані. 
Хлопці, як квіти, летять до раю... -
Мруть патріоти і гордість краю.
Слава героям!
Герої не вмирають!!!



Директор Народного дому села Циків Ірина Нестер
розповіла про творчість письменниці Марії Матіос та її книги, які були представлені на виставці. Вона завершила захід патріотичним віршем нашої землячки, вчительки Валентини Лотоцької «На Майдані».

Марія Карпій, бібліотекар Олеської селищної бібліотеки

середа, 14 лютого 2018 р.

СВЯТКУЄМО ДЕНЬ ЗАКОХАНИХ В БІБЛІОТЕЦІ!

Уже не вперше в День Святого Валентина юні читачі поспішають до Буської районної книгозбірні, адже знають – тут їх очікує щось цікаве, чи навіть таємниче, бо бібліотека – простір для спілкування та творчості! Так було і цього разу -  школярі Буської ЗОШ № 1 активно долучилися до майстер – класу із виготовлення листівок – «валентинок», книжкових закладок із сердечками та інших аксесуарів Свята усіх закоханих. Провела майстер – клас бібліотекар юнацької кафедри та керівник клубу за інтересами «Школа креативу» Леся Цюпка.






Читачі ж, які цього дня завітали до бібліотеки, були приємно вражені, взявши участь у розіграші романтичних призів.



Л.Вовк, зав.методичного відділу Буської ЦРБ



А ось які "валентинки" навчилися виготовляти юні читачі Заводської сільської бібліотеки разом із бібліотекарем Людмилою Козуляєвою.




2018- ий - РІК РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВОПРОСВІТНИЦЬКОГО ПРОЕКТУ "Я МАЮ ПРАВО"

Згідно Указу президента, 2018 рік оголошено роком реалізації правопросвітницького проекту "Я маю право". Минулоріч  Буська ЦРБ ім.І.Котляревського та Буський місцевий центр  надання безоплатної вторинної правової допомоги налагодили тісну співпрацю, яка полягає в створенні належних умови для забезпечення прав і свобод людини, зокрема, у сфері бібліотечного обслуговування, організації спільних заходів, спрямованих на підвищення рівня правової поінформованості громадян щодо захисту своїх прав, зокрема, права на безоплатну правову допомогу. Сьогодні інтегратор центру Іван Закала вкотре побував у районній бібліотеці та подарував плакати і буклети Всеукраїнського правопросвітницького проекту "Я маю право", якими можуть скористатися усі охочі.