З КОГОРТИ НЕСКОРЕНИХ

 ДО 125 - РІЧНОГО ЮВІЛЕЮ

Сьогодні виповнюється 125 років від дня народження письменника та перекладача, учасника визвольних змагань 1918 - 20 років, відомого в Галичині ливарника дзвонів Володимира Супранівського.

Бібліотекарі Буської ЦРБ з нагоди ювілейних уродин відомого краянина побували з візитом у Буському районному лабораторному відділенні Держсанепідслужби України. Тут Христина Стефанюк та Галина Тиха провели краєзнавче читання "З когорти нескорених", присвячене видатному земляку В.Супранівському.

Володимир Супранівський

(16.05.1891 – 1964)

            Народився Володимир Супранівський 16 травня 1891р. у сім’ї дзвонарів, предки яких понад 400 років виливали дзвони у селі Соколівці Буського району, переїхавши сюди з Наддніпрянщини. Батько Володимира мав вищу богословську освіту.

            Після закінчення народної школи в рідному селі трохи навчався у Бродівській і Золочівській класичних гімназіях, потім закінчив шестикласну чоловічу школу в Буську, а з 1907 по1913 роки практикував і працював у книгарні Наукового Товариства ім..Шевченка у Львові. За цей час він приватно закінчив гімназію, відвідував лекції в університеті, жив в Академічному домі. Ще юним гімназистом Супранівський вкладав свою любов, свою працю, свої копійчані заощадження практиканта і бібліотекаря у книгарні НТШ, щоб прославити ім’я  Кобзаря, у двадцятирічному віці зібрав і видав у Золочеві поетичну антологію „На вічну пам’ять Тарасови Шевченкови”. Саме в ці роки зробив великий внесок у вітчизняне франкознавство. В.Супранівський був знайомий з Іваном Франком, вивчав його твори і літературну діяльність. У 1913р. у Львові видав брошуру „Житє і твори Івана Франка”.

            В жовтні 1913 року був призваний до австрійської армії, брав участь у Першій світовій війні і в січні 1915р. потрапив у Карпатах до російського полону, який відбув на Слобожанщині.

            Звільнившись з полону у квітні 1918 року, працював в агрономічному відділі Зміївської повітової народної управи. Згодом брав участь у визвольних змаганнях. Повернувся В.  Супранівський у Галичину в березні 1920 року. Деякий час переховувався від поляків, а потім знову працював у книгарні НТШ; в 1921-1924 роках навчався в Українському таємному університеті. Після його заборони повернувся в рідне село, працював секретарем сільської управи, згодом був звільнений з роботи поляками. До 1939 року завідував родинною ливарнею дзвонів. У 1939-1942 роках обирався головою сільради і війтом села, навіть був депутатом так званих народних зборів Західної України.

            Протягом всього цього часу займався літературною діяльністю, популяризацією українських класиків, твори яких на історичну тематику переклав з російської мови, складанню читанки, українського словника, не обминув своєю увагою і царини етнографії та фольклору. З серпня 1944 року і до кінця життя перебував на нелегальному становищі.  У частково збереженому його архіві, який віднайшла Наталія Цемрюк у колишній хаті Супранівських, збереглася радянська газета «Вільна Україна» від 13 жовтня 1964 року із статтею «Соколівська новина», в якій згадувалося про його смерть від рук так званих буржуазних націоналістів, хоч він, напевно, ще був живий і залишив цю статтю для використання у певних літературних цілях. Далекі родичі і старожили Соколівки стверджували, що В.Супранівського таємно поховали на території батьківської хати його

молодший брат і сестри. Пошуки могили з метою перепоховання останків поки що не дали результатів.Віднайдені в Соколівці документи особистого архіву письменника свідчать, що останні його збережені записи датовані 16 березням 1955 року. Можливо, що частина архіву збереглася в інших місцях. Про умови життя В Супранівського в часи перебування в підпіллі немає точних даних. З метою  оберегти письменника від переслідувань НКВС, а його родину від виселення в Сибір у серпні 1944р. на пропозицію місцевої самооборони ОУН В Супранівський  дав згоду на перехід в підпілля. А з часом зв’ язок з Супранівським  був втрачений. Про його перебування знали лише брат і сестри, а також люди, яких або вже нема, або вони ще бояться говорити про те, що знали.

Література:

 -Баранський Р. В. Супранівський про Івана Франка [Текст] / Роман Баранський // Воля народу. – 1996. – 31 серп. – С. 2.

- Баранський Р. Дзвони пам’яті [Текст] : до 110 – річниці від дня народження

В. Супранівського / Роман Баранський // Воля народу. – 2001. – 18 трав. –  ( Ювілеї )

- Баранський Р. Із когорти нескорених: повернені із забуття [Текст] / Редактор М. Іванців . – Буськ, 2009. – Розділ 1: Володимир Супранівський в боротьбі за Україну. – С. 4 – 14.

- Баранський Р. Ранній політ [Текст] : аналіз ранніх творів Володимира Супранівського / Роман Баранський. – Буськ, 2007. – 26 с. - ( «Повернені із забуття» )

- Баранський Р. Соколівські дзвони Супранівських  [Текст ] / Р.Баранський , Н. Цемнюк // Воля народу. – 1991. – 7 листоп.  – ( Спадщина )

- І пісня, і праця,і боротьба : повернені із забуття [Текст] / Редактор  М. Іванців. – Буськ, 2007. – Етнографічні записи. – С. 3 – 16.

- І пісня, і праця, і боротьба : повернені із забуття [Текст] / Редактор  М. Іванців. – Буськ, 2007. – З епістолярної  і мемуарної спадщини Володимира Супранівського . –С. 17 -23.

- Ранній політ : повернені із забуття [Текст] / Редактор М. Іванців . – Буськ,  - Перші публікації і переклади  В. Супранівського. – С. 4 – 11.

- Романюк О. П. Ранні твори В. Супранівського [Текст] / О. П. Романюк, М. Т. Спочинець // Воля народу. – 1996. – 3 квіт. – С. 2.

- Чучман В. С. Козацькі дзвони в Галичині [Текст] : про відливанню церковних дзвонів Якова Супранівського і синів у Соколівці / В. С. Чучман, О. П. Билець, Р. Р. Баранський // Воля народу. – 1996. – 3 квіт. – С. 2.