ОТЕЦЬ ВАСИЛЬ ВОРОНОВСЬКИЙ - ЦІЛИТЕЛЬ ДУШ ЛЮДСЬКИХ

Сьогодні виповнюється 10 років з того часу, коли відійшов у вічність світлої пам’яті отець Василь Вороновський – ієромонах-студит, один з найвідоміших в Україні священиків-екзорцистів УГКЦ,  педагог, почесний громадянин Буського району.

Народився о.Василь Вороновський в селі Гумнисько 6 травня 1929 року в багатодітній родині, навчався в Буську. Вісім років працював вчителем німецької та англійської мов, а також математики і фізики в селі Кізлів та три роки – вчителем англійської мови в селі Новий Милятин. У 1959 році був висвячений на священика, а у 1965 році – склав довічні чернечі обіти і присвятив своє життя служінню Богові і людям.

Розпочав о.Василь Вороновськй  свій священичий шлях у важкі для України і Української греко-католицької церкви роки поневірянь і переслідувань з боку радянської влади. Упродовж 1970 – 1988 років отець Василь тричі був арештований за свою душпастирську діяльність.

Після здобуття Україною незалежності о. Василь Вороновський проповідував майже на всій території України, а також за її межами (Польща, Італія), як екзорцист зцілював душі і тіла людей. Його відкритість до людей, щира готовність допомогти в життєвих ситуаціях захоплювала простих людей, спонукала краще пізнати істинного Бога.

У 2004 році священик з нагоди 75 – ліття отримав особливе благословення Папи Івана Павла ІІ.

31 липня 2010 року отець Василь Вороновський відійшов у вічність, залишивши по собі яскравий слід в житті УГКЦ і багатьох вірян. У вільному доступі є книги: «Зцілення молитвою», «Свідчення», «Не бійся, тільки вір», у яких вміщено думки отця Василя стосовно молитви, віри і зцілення, що базуються на його особистому життєвому досвіді.

У пам’ять про о.Василя Вороновського в Буської районної книгозбірні експонується виставка матеріалів «Отець Василь Вороновський:  цілитель душ людських», яку наповнюють матеріали про життя, душпастирську і екзорцистську діяльність нашого земляка. 

АНДРЕЙ ШЕПТИЦЬКИЙ - ДУХОВНИЙ ПАСТИР УКРАЇНИ

2020 - РІК АНДРЕЯ ШЕПТИЦЬКОГО

29 липня виповнюється 155 років від дня народження великого українця, благодійника та мецената, митрополита УГКЦ Андрея Шептицького. Цю подію відзначають на загальнодержавному рівні. Важко переоцінити значення постаті Шептицього в суспільному розвитку української нації. Митрополит Андрей став справжнім духовним наставником не лише греко-католиків і навіть не лише християн. Як безстрашний пастир свого народу, він ділив з ним гірку долю, як мудрий батько  - ніколи не залишав без опіки своїх дітей, дбав про їхню освіту та виховання, опікувався хворими та знедоленими. 

Сьогодні до ювілейних уродин Андрея Шептицього бібліотекарі Буської ЦРБ та РДБ підготували цікавий та пізнавальний захід – духовно – патріотичну годину «АНДРЕЙ ШЕПТИЦЬКИЙ – ДУХОВНИЙ ПАСТИР УКРАЇНИ».

Зокрема, заступник директор Буської ЦБС по роботі з дітьми Галина Гораль зробила історичний екскурс «Життя, віддане Богові»  про життя і діяльність А.Шептицького. Бібліотекар філії с.Ракобовти Марія Смолінська поділилася з присутніми своєю краєзнавчою розвідкою «Візитація митрополита Андрея Шептицького до навколишніх сіл Бущини». Учасники дійства проглянули документальний фільм «Сторінки історії: Андрей Шептицький».

У заході взяли участь перший заступник голови Буської РДА Богдан Гринишин, заступник Буської районної ради Роман Фурда, заступник голови Буської РДА Тарас Дума та завідувач сектору культури, молоді та спорту Буської РДА Людмила Ціхоцька. Вела духовно – патріотичну годину директор Буської ЦБС Іванна Якимишин.

Г.Гораль, заст. директор Буської ЦБС по роботі з дітьми

Л.Вовк, зав. методично – бібліографічного відділу Буської ЦРБ

СПОДВИЖНИК УКРАЇНСЬКОГО ВІДРОДЖЕННЯ

Сьогодні, 28 липня, минає 155 років від дня народження священика та просвітителя, отця Володимира Кальби

Він був прикладом зразкового інтелігента, вчителя, душпастиря, мецената, борця за волю України, а також поетом і публіцистом, понад усе мріяв визволити землю, де жив, просвітити українське населення, не думаючи ні про яку віддачу і користь. Він був українцем з кореня і націоналістом - патріот у душі.
Уродженець с. Острів, що на Тернопільщині, у 1889 р. став священиком. Приблизно у 1898-1901 р.р. стає постійним парохом с. Соколівка Буського району. І він, як освічена людина, розумів, що доведеться затратити багато сил, витримки, часу, щоби ті сіяні зерна національної свідомості проросли і дали добрі плоди.
Глибока віра в людей, повага до них дали змогу відродити національну свідомість, людську гідність, національну гордість.

За його стараннями з'явились в Соколівці товариства "Просвіта", "Соколи", "Тверезості", "Рідна школа", кредитне товариство "Віра", курси для неграмотних, догімназійні класи, українські школи. Отець Кальба був ініціатором і одним із фундаторів гімназій у Яворові, Рогатині, Буську, вірним прихильником часопису "Діло" і гарячим публіцистом.
В. Кальба належить до активних і найрухливіших організаторів національно-демократичного сторонництва в Золочівщині і брав активну участь у виборчій акції. А інцидент (напад на комісара Слонецького) приписали о. В. Кальбі, за що він і був арештований. Після звільнення із ув'язнення о. В. Кальба став ще більше популярним не тільки серед українського, але й серед польського та єврейського населення. Найбільшою справою громадського життя о. Кальби стала організація вшанування пам'яті М.Шашкевича, піднесення культу нашого земляка. Через передчасну смерть о.Кальби справа не була завершена.
Пам'ять про о. Володимира  Кальбу жила серед земляків в тяжкі роки презирства і заборони церкви. Вдячні односельчани спогади про добрі справи свого душпастиря передавали з покоління в покоління, зуміли ці спогади зберегти і частково видати за кордоном. Вшановуючи 15 роковини смерті о. Кальби, вдячні односельчани збудували надгробний пам'ятник з надписом "Заслуженому народному діячеві о. Володимиру Кальбі", який перегукується з пам'ятним знаком на Білій горі. У 2002 р. рішенням Буської районної ради Соколівську ЗОШІ-ІІІ ст. визнано школою імені о. Володимира Кальби.

о. Василь Харко, 
настоятель храму Вознесіння Господнього,
Петро Гіль, 
Соколівський сільський голова , 
Михайло Ксьондзик, 
директор Соколівської ЗОШ І – ІІІ ст.

У читальному залі Буської ЦРБ експонується виставка до 155 - річчя від дня народження о.Володимира Кальби




Більше про Володимира Кальбу читайте на сайті https://buskfamouse.io.ua/s76999/volodimir_kalba_-_svyashchenik_prosvititel

ІВАН САВЧИН: ПИСЬМЕННИК, КРАЄЗНАВЕЦЬ, ПРОСВІТИТЕЛЬ

20 липня відійшов у вічність відомий краянин, Почесний громадянин Буського району,  письменник Іван Петрович Савчин. Будучи активним громадським діячем, просвітителем, істориком та краєзнавцем, він вніс великий вклад у дослідження та написання історії рідного краю.

З – під пера письменника вийшли друком історичні романи  «Важкий шлях» (1985р.), «Львівське братство» (1990р.), «В долинах юдолі» (2003р), «Ясир»(2009р.), краєзнавчі нариси  «Убинщина» (2005р.),  «Буськ. У вирі століть»(1996р.)  та історичне дослідження «Задвір’я» ( 2009р). Усі книги автора , які внесли величезний вклад у літературну скарбницю рідного краю, є у фондах наших книгозбірень та  активно пропагуються  бібліотекарями серед користувачів. У цих працях змальовано важливі історичні події , а також відображено важкий шлях боротьби українців за свою державність та незалежність. Насамперед, його тернистий життєвий шлях, шлях патріота та націоналіста, яким Іван Петрович  ішов твердо і не схибив до кінця життя.  

Письменник та краєзнавець був частим гостем сільської бібліотеки у рідному селі Задвір’ї, а також Буської центральної районної бібліотеки, де представляв свою творчість перед читачами та розповідав про особисте життя. Тісні професійні стосунки у нас налагоджені і з його донькою, бібліотекарем Буської ЗОШ №1 Оксаною Лозовою.

Бібліотекарі Бущини та читачі разом з родиною покійного розділяють біль втрати. Спочивайте з Богом, дорогий Іване Петровичу! Світла Вам пам'ять!

Ольга Бура - Героїня Небесної Сотні.

Ольга Бура - Героїня Небесної Сотні.

Працівники бібліотеки підготували виставку та мультимедійну презентацію до 34-річчя від дня уродин Ольги Бурої.

БІБЛІОТЕКИ БУЩИНИ ВІДНОВЛЮЮТЬ СВОЮ РОБОТУ

Сьогодні бібліотекарі Бущини зібрались на виробничу нараду. Відбулася вона в оглядовому залі Буського РНД з дотриманням усіх застережних заходів, пов’язаних з поширенням коронавірусної інфекції. 

Захід розпочався із пам’ятних хвилин про Героїню Небесної сотні, уродженку с.Ріпнів Буського району Ольгу Буру, котрій сьогодні могло би виповнитися 34 роки. 

Під час наради також було обговорено ряд важливих питань, а саме : «Особливості роботи бібліотек Буської РЦБС в умовах карантину, пов’язаного з поширенням коронавірусної інфекції COVID – 19», «Робота з фондом документів. Методичні рекомендації щодо впровадження УДК в практику роботи бібліотек ЦБС». Приємним сюрпризом для усіх стало відзначення районною владою бібліотекаря філії с.Ракобовти Марії Смолінської  в номінації «Код нації» за вагомий внесок у збереження ти примноження національно - культурної спадщини краю.    

                                                

У виробничій нараді взяли участь голова Буської райдержадміністрації Олег Коваль, перший заступник Голови Буської РДА Богдан Гринишин, заступник голови Буської районної ради Роман Фурда, заступник голови Буської РДА Тарас Дума за завідувачка сектору культури, молоді та спорту Буської РДА Людмила Ціхоцька. Вони  коротко підсумували почуте та окреслили вимоги та нові виклики, які стоять перед бібліотечними працівниками в подальшій роботі.

ДЕКЛАРАЦІЯ ПРО ДЕРЖАВНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ УКРАЇНИ - КРОК ДО НЕЗАЛЕЖНОСТІ

16 липня  Україна відзначає 30 – річчя  прийняття  Декларації про державний суверенітет України. Того дня у 1990 році сталася знакова подія -  355 депутатів Верховної Ради Української РСР ухвалили цей важливий документ, у якому закріплювались загальнолюдські цінності та бачення майбутнього України. Декларувалось, що Українська РСР є суверенною національною державою з власним громадянством, а український народ – єдиним джерелом влади. Декларація закріплювала право на державний бюджет, свою грошову одиницю та власні Збройні сили. У декларації було вперше вжито словосполучення «українська нація» і також вперше прозвучало слово «відродження». Територія України проголошувалась недоторканною. Ухвалення Декларації про державний суверенітет стало вирішальним кроком до здобуття незалежності України. Саме з цього дня почала новий  відлік українська державотворча історія.
У Буському районному Народному домі відбулася урочистість, присвячена цій історичній події. Організували та провели захід працівники сектору культури, молоді та спорту Буської РДА спільно з працівниками Буської ЦРБ ім.І.Котляревського  . Так, директор Буської РЦБС Іванна Якимишин виступила з історичною довідкою про цю доленосну подію, а доповнили її розповідь кадри з фільму із серії «Історична правда з Вахтангом Кіпіані», який проглянули учасники заходу.  Бібліотекарі Буської ЦРБ  організували тематичну виставку «Декларація про державний суверенітет України – крок до незалежності».

Вітальні слова для бущан звучали з уст заступника голови Буської районної ради Романа Фурди та заступника голови Буської РДА Тараса Думи, а чудовим музичним обрамленням свята став спів наших чарівних дівчат  - учасниць народної вокальної формації «Надбужанки».

Життя віддане музиці

Наше місто пишається  багатьма відомими  постатями, котрі своєю працею, розумом, відвагою вписали немало сторінок у історію краю.  Серед них і Іванка Мигаль.  

         Народилася Іванка Мигаль 6 липня 1937 року. ЇЇ дитячі роки минули в Буську де її батько Григорій і мати Марія учителювали.

         Григорій Мигаль працював вчителем музики у початкових і середніх школах,  з 1939 – заступником директора Буської середньої школи, одночасно викладаючи уроки співів та української мови. Батько Іванки грав на скрипці , мати  мала гарний голос і часто співала. Вокальні здібності Іванки виявились дуже рано: вже на третьому році життя вона знала багато пісень і добре співала, була солісткою в дитячому хорі садочка Сестер Служебниць.

         Війна змінила життя родини Мигалів. У 1944р родина залишила рідну землю, переїхали до Німеччини, а в 1949 році до Канади у м. Тандер-Бей. Тут Іванка навчається у музичній школі. навчається грі на фортепіано, вокалу.

         У 20 років Іванка Мигаль стає студенткою консерваторії у Торонто, пізніше дебютує в Канадській опері. А в 1967 році після участі в конкурсі до «Метрополітен-опера» її зараховують до числа студійців і призначають стипендію Лукреції Борі, як особливо перспективної виконавиці. 

         Виснажливою працею, без спонсорів і меценатів, без зв’язків і підтримки Іванка Мигаль пробилася у чужій країні до вершин слави, ввійшла до першої десятки співаків світу.    

         Іванка Мигаль – меццо-сопрано, солістка Канадської, Нью-Йоркської Метрополітен і Маямської Опер, жінка надзвичайної вроди і таланту. Вона була першою українкою, що  успішно виступала у найпрестижнішому оперному театрі на американському континенті. А ще були концерти із провідними симфонічними оркестрами Америки.

         Дебютувала Іванка Мигаль у «Метрополітен-опера» в день Святого Водохреща – 19 січня 1970 року – в опері Моцарта «Чарівна флейта». Протягом того сезону і наступних виконала 11 партій в операх «Ернані», «Мадам Батерфляй», «Парсіфаль», «Ріголетто», «Фауст», «Тоска», інших класичних постановках.

         Справді, наш надбужанський соловейко демонструє необмежені можливості – репертуар від Баха і Генделя до Роджерса і Гамерштайна, сценічне амплуа – від жартівника Керубіно до трагічної і гордої постаті Кармен. Свідченням її артистичної слави, кар’єри водночас є численні виступи з такими корифеями світової музики, як Леопольд Стоковські, Ганс Вернер, Волтер Сускінд, Мануель Суарез, концерти у престижних залах. 

         Співала Іванка Мигаль майже всіма європейськими і слов’янськими мовами, а концерти обов’язково закінчувала українською класикою, даруючи на «біс» незвичні для публіки українські народні пісні і романси.

      В1978 році награла свою першу ( і на жаль останню) платівку „Українських пісень”.  Це  твори українських класиків у супроводі оркестру, фортепіано. Бандури, дівочого і чоловічого хорів. Ця платівка залишається цінною пам’яткою для народу, з якого вона вийшла.

     Цього року Іванці виповнилось би 83 років. На жаль, Іванки Мигаль вже немає між нами. Вона померла у розквіті сил на 46 році життя у 1983р. Але залишилась її слава, її пісні.

 Сьогодні у краєзнавчому музеї м.Буська працівники культури Бущини вшанували пам'ять Іванки Мигаль.  Завідувачка сектором культури, молоді та спорту Буської РДА Людмила Ціхоцька та бібліограф Буської ЦРБ Оксана Стецик розповіли про Іванку Мигаль, сторінки життя родини Мигалів у Буську.

ІВАН ТИКТОР - НАЙВИЗНАЧНІШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ВИДАВЕЦЬ ХХ СТОЛІТТЯ

6 липня виповнюється 124 роки від дня народження нашого земляка, уродженця Красного, почесного громадянина Буського району Івана Тиктора. Іван Тиктор - видатний український видавець  ХХ століття. Він належить до діячів, що посідають вагоме місце у новітній культурній історії України. Унікальна його роль у створенні професійних українських видавництв, у розбудові інфраструктури видавничої галузі, у практичному виробленні засад сучасної видавничої діяльності. Обравши собі за життєве кредо – робити все, що корисне для України, - він віддав видавничій справі майже 60 років життя. Іван Тиктор започаткував такі видавничі проекти, які підняли українську спільноту читачів, особливо в селі, на новий рівень усвідомлення себе як українців.  Не шкодуючи ні часу, ні сил, він дарував українському народові світло знань. Завжди і всюди, чи то на батьківській землі, чи то за її межами, Іван Тиктор ставив перед собою завдання  впливати на піднесення національної свідомості українського народу, прищеплювати любов до рідного краю,  мови, історії.

Цій непересічній особистості краяни щороку приділяють належну увагу, аби зберегти та примножити пам'ять про цю людину для наступних поколінь. Зокрема, бібліотекарями Буської ЦРБ та РДБ уже зібрано, накопичено та впорядковано низку цікавих матерілів про відомого земляка, чим внесено вагому лепту в літопис рідного краю. Чимало відомостей про Івана Тиктора вміщують вітрини  краєзнавчого  куточка – експозиції «Мій край – моя історія жива» у Буській ЦРБ ім.І.Котляревського. Тут і газетні та журнальні публікації різних років, і матеріали 7 –го форуму краєзнавців – літописців Бущини  «Феномен Івана Тиктора», і книга письменниці Оксана Думанської «Іван Тиктор: талан і талант», праця Я.Стецишина «Історія Красного», і репринтні видання І.Тиктора відомої історичної бібліотеки «Історія українського війська» та «Історія української культури» за редакцією І.Крип’якевича.

Пишучи книгу про рідне селище Красне, вчитель Ярослав Стецишин вивчав багато матеріалів про Івана Тиктора. В історико – краєзнавчому музеї Красного, який він створив, діяльність Івана Тиктора висвітлена на окремій вітрині. До 100-річчя від дня народження І. Тиктора у 1996 році в Красному було відкрито пам’ятну стелу, а у 2012 році Красненській селищній бібліотеці за ініціативи дирекції Буської РЦБС присвоєно ім’я Івана Тиктора.

Отож з черговим днем народження, видатний земляче! Пам’ятаймо своїх достойників! 

Слов’янськ та Краматорськ: день, що увійшов в історію

Вчора, 5 липня Україна відзначала 6-ту річницю визволення Слов’янська і Краматорська від російських окупантів. Ці міста і події, котрі там відбувалися упродовж квітня-липня 2014 року стали знаковими в сучасній українській історії. Адже це була перша потужна спроба Росії, після Криму,  захопити не лише територію Донеччини, але й  підготувати своєрідний плацдарм для подальшого вторгнення у Харківську, Дніпропетровську та Запорізьку області. Тривалий час українські військові  не могли дати потужної відсічі ворогові через те, що російські окупанти і місцеві сепаратисти під керівництвом кадрового офіцера російської армії Ігоря Стрєлкова (Гіркіна) цинічно прикривалися мирними жителями і з житлових кварталів Слов’янська обстрілювали позиції наших захисників з артилерійської установки «Нона» та іншої зброї. Упродовж трьох місяців українські військові поступово зачищали прилеглі до міста території від бойовиків, узявши врешті міста Слов’янськ і Краматорськ у кільце. 

У ніч на 5 липня російські терористи зі значними втратами втекли з окупованих міст, залишивши після себе заміновані  школи, лікарні, житлові масиви та купу зброї і боєприпасів російського виробництва. Ці «знахідки» , як і присутність особового складу російської армії, виявилися важливим доказом того, що саме Росія розпочала неоголошену війну проти України.  Найбільш запеклі бої точилися за краматорський військовий аеропорт та гору Карачун висотою 167 метрів, на якій знаходилася теле, - та радіовежа.  Зокрема, поблизу Карачуна 29 травня 2014 року загинув легендарний генерал-майор з Львівщини Сергій Кульчицький, що мав великий авторитет серед українських армійців. Загалом у боях за Слов’янськ і Краматорськ загинули понад 130 українських військових. За майже три місяці російської окупації у північних містах Донеччини російські терористи вбили і закатували десятки мирних жителів та українських патріотів, знищили сотні будівель.

Сьогодні, 6 липня, у приміщенні актового залу Буського народного дому відбувся захід з нагоди відзначення 6-ої річниці визволення Слов’янська і Краматорська від російських терористів, під час якого директор Буської ЦБС Іванна Якимишин виступила з історичною довідкою про ці події та ознайомила присутніх з книжковою виставкою «Слов’янськ та Краматорськ: день, що увійшов в історію». Також учасники переглянули документальний відеоролик про те як українські військові звільняли північні міста Донеччини від російських окупантів.

                                                                   
                                                 Іванна Якимишин, директор Буської ЦБС